Богдан вирушив на позицію, розраховуючи пробути там два місяці, але через наступ російських військ залишився у Степногірську майже на рік
Історію молодого військового Богдана розповіли на своїй сторінці у фейсбуці представники 128-ї окремої важкої механізованої бригади «Дике Поле». Зазначається, що боєць провів на позиціях у Степногірську 292 дні. За цей час він встиг пройти шлях від 19-річного новачка до військового, який уже сам передавав досвід іншим.
Читайте також: Перед небезпекою Муся завмирає: як на Запоріжжі боєць пробув півроку на позиціях з пухнастим оберегом (фото, відео)
Коли Богдан заходив у Степногірськ, туди ще могла проїжджати техніка. Однак ситуація швидко змінилася: російські війська перекрили шляхи, тож залишити позиції безпечно вже не вдавалося ні автомобілем, ні пішки. Те, що спочатку мало тривати близько двох місяців, розтягнулося майже на рік.
До війська Богдан прийшов після завершення навчання у будівельному коледжі. Власний досвід війни він отримав ще у 16 років. Тоді його рідна Боромля на Сумщині півтора місяця перебувала під окупацією.
24 лютого хлопець був у брата, коли почув про початок повномасштабного вторгнення. Спочатку він не міг повірити, що війна справді почалася. Проте вибухи та російські танки на сусідній вулиці швидко все пояснили. Після звільнення Боромлі Богдан завершив навчання, а у 19 років добровільно прийшов до ТЦК.
Вишкіл військовий проходив в Україні та Франції. Після підготовки він приєднався до 128-ї окремої важкої механізованої бригади «Дике Поле». Згодом підрозділ направили у Степногірськ.
Позицію довелося облаштовувати фактично з нуля. Спочатку там були лише яма, накриття, маскувальна сітка та клейонка. Богдан разом із 26-річним побратимом, для якого це був перший бойовий вихід, поступово пристосовував місце для оборони. Вони мали бачити навколишню місцевість, чути небо та відрізняти звук розвідувального безпілотника від FPV-дрона.
Перші дні виявилися особливо важкими. «Постійно крутилася думка, що ворог може зайти на позицію», — згадує Богдан.
Згодом військовий навчився краще орієнтуватися на місцевості та реагувати навіть на найменший звук. Російські військові перебували настільки близько, що їх можна було чути, хоча побачити противника вдавалося не завжди.
Одного разу туман створив можливість вийти по воду. Богдан разом із бійцем із сусідньої позиції дійшли до джерела, набрали воду й вирушили назад. Коли переходили дорогу, почули крики. Військові сховалися в ямі й побачили двох російських солдатів, які прямували просто до них. Українські бійці швидко відреагували та знешкодили противників.
Пізніше з радіоперехоплень стало відомо, що після цього інші російські військові побоялися продовжувати рух уперед.
Найскладніший період для Богдана настав після загибелі його побратима. Ворожий боєприпас убив військового, а нового напарника на позицію довелося чекати 16 днів. Увесь цей час Богдан залишався сам.
«Все одно страх є, звісно, що зайдуть», — зізнається боєць.
Щоб захистити себе, він сам облаштував додаткове укриття навколо ями та постійно контролював ситуацію. Отже, попри сильну напругу й постійну небезпеку, військовий продовжував утримувати позицію.
Зрештою Богдан отримав наказ виходити. Повернення вже не могло бути простим: разом із побратимами він подолав пішки 16 кілометрів через кілзону. Вранці військові вийшли з позицій, увечері дісталися до пілотів БПЛА, а наступного дня прийшли до місця евакуації.
Після виходу Богдан насамперед зателефонував мамі. На позиції зв'язок із рідними підтримували лише короткими голосовими повідомленнями через рацію приблизно раз на тиждень. Тепер він нарешті міг особисто повідомити найважливіше — він живий і перебуває у безпеці.
Також після 292 днів оборони військовому хотілося звичайних речей: помитися, одягнути чистий одяг та нормально поїсти. Найбільше Богдан мріяв про бургери. «Два — і достатньо», — посміхається боєць.
Нині військовий перебуває у відпустці. Після майже року на оборонних позиціях у Степногірську Богдан нарешті повернувся додому — до мами, сестер і брата.
Раніше ми писали, як одесит пройшов шлях від шеф-кондитера до бойового медика на Запорізькому напрямку