Без цієї жінки післявоєнне відновлення «Запоріжсталі» могло не відбутися
Жінки в історії становлення та розвитку Запоріжжя, яким ми його знаємо сьогодні, відігравали далеко не другорядні ролі. У долі підприємств важкої промисловості – як-то «Запоріжсталі» - жіночі постаті теж залишили свій відбиток.
Читайте також: Спроби отруєння та виснажливі тренування - історії видатних спортсменок, які прославили Запоріжжя на весь світ
Ще з 1930-х років вони брали участь у будівництві підприємства, а потім й самовіддано працювали пліч-о-пліч з чоловіками-металургами. Уявіть, жінки несли свої трудові вахти навіть біля горну доменної печі комбінату. Але є й приклади, коли фахівчині заводу своїми діями, у прямому сенсі цих слів, рятували його. Історію Олени Семенівни Шеремет, яка свого часу вберегла всю проєктно-технічну документацію «Запоріжсталі», поділилися у фейсбуці комбінату. Без цих документів, по суті, було б неможливим повоєнне відродження підприємства.
Олена Семенівна народилася у 1910 році в Одесі. Освіту отримувала спочатку у місцевій трудовій школі, потім – у художній промислово-професійній школі, а згодом отримала й профільну освіту техніка-архітектора в Одеському робочому машинобудівному технікумі. 1931 року за розподілом опинилася у Запоріжжі, на об'єднаному Дніпровському будівництві – працювала інженеркою-конструкторкою.
«Особливий вантаж»
У 1941 році через напад Німеччини на Радянський Союз роботу «Запоріжсталі» було зупинено, а згодом розпочалася його евакуація – металурги вивезли понад 50 тисяч тонн унікального металургійного обладнання, усі ешелони нараховували близько 10 тисяч вагонів. І саме на Олену Семенівну лягла відповідальна місія з упорядкування, евакуації та збереження цінних креслень, проєктно-конструкторської документації «Запоріжсталі».
Два тижні пішло на підготовку унікальних документів до евакуації. Варто сказати, що більшість проєктних матеріалів були американського походження, оскільки чимало обладнання для нового заводу закуповувалося в США. Тож усе було в єдиному екземплярі. Втрата будь-якого креслення була критичною.
Кореспондентам заводської газети «Дніпровський металург» Олена Шеремет розповідала:
«Дякую робочим, вони моє прохання виконали відмінно. Виготовили 170 міцних ящиків, оббили їх усередині водонепроникним матеріалом, а зовні - металевою стрічкою. Наче відчували, що дорога буде нелегкою, що креслення треба зберегти, будь-що-будь».
Читайте також: Залишилися в тіні: жінки-архітекторки, що спроєктували найкрасивіші будівлі Запоріжжя
В результаті, під грифом «Особливий вантаж» Олена Шеремет організувала евакуацію понад 150 тисяч креслень та кальок, які дбайливо завантажили у два залізничні вагони. 19 серпня 1941 року всю технічну документацію відправили на Схід.
Майже місяць ешелон пробивався до більш безпечного місця, потрапляючи під обстріли німецьких військ. У вересні «товарняки» прибули до Челябінська, проте через декілька днів знову вирушили у дорогу – до Магнітогорська. Вже там, на місці тимчасової евакуації за цими документами запоріжсталівські промислові агрегати змонтували та запустили у роботу.
Велике повернення
Коли стало зрозуміло, що час звільнення Запоріжжя близький, почалася підготовка архіву до повернення – звичайно, у супроводі «берегині» особливо важливого архіву «Запоріжсталі» Олени Шеремет.
Після війни Олена Семенівна продовжила роботу у проєктно-конструкторському відділі, начальником механічного сектору. І зробила чималий внесок у відновлення роботи «Запоріжсталі» - вже восени 1947 року завод випускав весь довоєнний сортамент продукції. Її професійні дії та відповідальність високо оцінили — вона була удостоєна медалі «За відновлення підприємств чорної металургії півдня». Та насправді, це далеко не одна її нагорода.
Надалі жінка брала участь у втіленні безлічі проєктів: у відновленні зруйнованих війною цехів, і у будівництві нових. За її участі впроваджувалися нові технології та наукові напрацювання, розроблялися креслення до раціоналізаторських пропозицій співробітників тощо. У колективі за роки роботи вона заслужила неабияку повагу та шану, а між собою колеги навіть називали її «мама Лєна».
З 1965 року Олена Шеремет вийшла на заслужений відпочинок. Але й потім багато разів поверталася на завод – допомагала спеціалістам, консультувала, зустрічалася з молоддю.
Також раніше ми писали про запорізькі вулиці, які назвали на честь видатних українок. Популяризаторка модернізму, дизайнерка та гідеса Наталія Лобач розповіла, які вулиці Запоріжжя названі на честь жінок та які будуть перейменовані вже незабаром.
