59 років тому стартували знаменні для Запоріжжя Олімпійські ігри
Сьогодні у запоріжців є причина згадати далеке місто Токіо. Саме там 59 років тому відкрилися Олімпійські ігри, на яких богатир із Запоріжжя Леонід Жаботинський влаштував світовий фурор.
Фото, що облетіло весь світ. Японський студент Йосінорі Сакаї запалює чашу олімпійського вогню на відкритті Ігор-1964. Герой знімку народився в префектурі Хіросіма через півтори години після атомного бомбардування
Надрукувала цю світлину 59 років тому й газета «Индустриальное Запорожье»
«Хто не бачив поєдинку Жаботинського і Власова, той не бачив Олімпіаду», - писали в ті дні журналісти всього світу.
А що бачили запорожці та що писали запорізькі журналісти, ми вам зараз розкажемо.
Читайте також: У шоу "Голос країни-13" пройшли останні батли: як виступила запоріжанка - відео
Отже, 10 жовтня 1964 року. Стартують XVIII літні Олімпійські ігри. Урочисте відкриття грандіозної події вже можна було побачити в Запоріжжі - по одній-однісінькій тоді програмі телебачення.
Програма телебачення для запоріжців на 11 жовтня 1964 року
Токійські Ігри-1964 стали першою Олімпіадою, яку транслювало радянське ТБ. Репортажі з Токіо йшли у всі дні змагань, зазвичай після дев'ятої вечора. Звичайно, це були далеко не ті розкішні трансляції наживо з нескінченними повторами з усіх мислимих та й навіть немислимих точок, до яких ми звикли сьогодні. Вочевидь, телеглядачам пропонувалася нарізка з подій олімпійського дня чи фрагмент змагання. Втім, на токійській Олімпіаді вперше були використані супутникові технології для прямої трансляції на глобальну аудиторію.
Інтер’єр запорізької квартири 1963 року. Головний тут – телевізор, ознака достатку. Схоже, це «Верховина-А» (апарат випускали на львівському телезаводі, за ваги 29 кг мав розмір зображення 270х360 мм. Вартість – 300 карбованців з оздобленням цінними породами деревини, 288 – з імітацією)
Та чорно-білих телевізорів з невеличкими екранами було тоді як кіт наплакав, тож вікном у світ спорту для багатьох запоріжців лишалися радіо й преса. Радіо 1964 року зараз послухати проблематично, а от погортати поважні газетні сторінки, надруковані 59 років тому, можемо.
У день відкриття Олімпіади газета «Индустриальное Запорожье» виходить з портретом штангіста Леоніда Жаботинського на першій шпальті.
Текст під фото промовляв: «Леонід Жаботинський. Ім'я нашого славного земляка, важкоатлета — рекордсмена світу добре відоме усій планеті. Сьогодні він у Токіо. У складі олімпійської збірної СРСР захищає честь нашої країни. Фото А. Чорнобая»
На останній шпальті - історія про те, як Леонід Жаботинський ішов до олімпійського помосту в суперництві з Юрієм Власовим. Ніхто ще не знає, який же поєдинок спалахне між ними в Токіо! «Битвою гігантів ХХ століття» назвуть ту сутичку за золото Олімпіади.
Читайте також: Ті, хто формують націю: вчитель із Запоріжжя отримав «Нобелівку для педагогів»
Після історичної перемоги Жаботинський знову на першій шпальті «Индустриального Запорожья» – зі штангою над головою. Хоч світлина й підписана: «Олімпійський чемпіон Леонід Жаботинський на помості», але, схоже, зроблена вона ще до Олімпіади.
А на останній сторінці — публікація кореспондентів головного радянського інформагентства ТАРС, заголовок до якої напевно дописали запорізькі журналісти: «Золото Олімпіади — у нашого Леоніда». І під таким пафосним заголовком — дуже вже приватне фото Жаботинського, який у чудернацькій шапці куштує юшку на рибалці з дніпропетровським штангістом Едуардом Бровком.
«Сьогодні [зал] «Сібуя Паблік Хол» був заповнений ущерть. Це й зрозуміло. Тут зустрілися найсильніші люди на землі - штангісти важкої ваги. Армія фоторепортерів збільшилася втричі. Вони зафіксували три світові рекорди… - із задоволенням цитує «Индустриальное Запорожье» кореспондентів ТАРС. - Москвич Юрій Власов показав найвище досягнення в жимі – 197,5 кг. І в ривку – 172,5 кг, а українець Леонід Жаботинський штовхнув рекордну штангу вагою 217,5 кг. У сумі триборства Жаботинський набрав 572,5 кг і завоював золоту медаль олімпійського чемпіона, випередивши Власова на 2,5 кг».
І ще пара вогнистих цитат.
«Штовхнувши гігантську вагу - 217,5 кг, дебютант Олімпіади Жаботинський став її чемпіоном».
«Диво сталося… гору металу підняв над головою Леонід Жаботинський. Рефері плеснув у долоні - штанга впала на підлогу. У її дзенькоті Жаботинський уже чув золотий передзвін найвищого олімпійського трофею».
Та солодкиа мить, коли Жаботинський почув передзвін медалей вищої проби
Феноменальний олімпійський п'єдестал Токіо-1964. Леонід Жаботинський - найсильніша людина планети; Юрій Власов - штангіст і автор нарисів, оповідань, романів. Якось на чемпіонат світу він поїхав і як учасник (став чемпіоном), і як газетний кореспондент; Норберт Шеманскі - 40-річний американський важкоатлет, для котрого це була вже четверта Олімпіада (а якби не травма 1956 року, то й п'ята). Мало того, що на кожній своїй Олімпіаді Шеманскі вигравав медалі, так він мав ще й бойові нагороди як ветеран Другої світової війни (брав участь у битві в Арденнах).
За кілька днів ТАРС розписує перипетії поєдинку між Власовим і Жаботинським, назвавши його «драмою на три дії з епілогом». «Индустриальное Запорожье», звичайно ж, ставить у номер ці подробиці. Процитуємо тут «епілог».
«Закінчилася боротьба в «Сібуя Паблік Холі» за найважчі медалі. Її епілог ми спостерігали зранку наступного дня. До Леоніда Жаботинського, який не приховував своєї бурхливої радості, натовпом валили закордонні репортери. Але от що цікаво: Юрій Власов цього дня отримав не менше вітань, набув не менше шанувальників.
Підходили болгари, румуни, американці, англійці. З пляшкою старого вина прийшов тренер італійської збірної Беньятті. «У поєдинку зі світовими рекордами, - сказав італієць, - ні ти, ні Жаботинський не поступилися один одному».
Коли ми зайшли взяти невелике інтерв'ю в Леоніда Жаботинського, у кімнаті чемпіона опинилися американський журналіст Картріх та його австралійський колега Стійд. Вони енергійно атакували нашого богатиря:
- Ваші батько й мати були такими ж рослими кремезними людьми? Як прийшла до вас сила? А чи справді ви не курите і не п'єте? Скільки Олімпіад ви маєте намір тримати першість? Повернувшись додому, ви розповідатимете про токійські ігри?
На всі запитання Леонід відповідав докладно, приносячи велике задоволення репортерам».
Поки Леонід спілкувався із «заморськими брехунцями», на Батьківщині складали такі вірші (кон'юнктурщина, надрукована в газеті «Радянська Україна» й повторена в «Индустриальном Запорожье»)
Читайте також: У запорізькому футболі 1940-х років практикували дивну заміну овертайму
Мало не за два тижні після тріумфу Жаботинський, нарешті, повертається до Запоріжжя. До цього були перельоти Токіо - хабаровськ і хабаровськ – москва (далекі польоти, між іншим, були для силача кошмаром – не поміщався у кріслах).
«Запорізький аеродром. Хвилина-друга - і ми матимемо можливість від щирого серця привітати нашого гіганта, - схвильовано доносить «Индустриальное Запорожье» з місця події. - Ось уже приземлився срібний птах. Ось уже ступив Леонід на запорізьку землю. Обійми, поцілунки, квіти. Це громадськість міста, багато шанувальників його таланту зібралися на аеродромі.
Квітів так багато, що за ними майже не видно богатиря, хтось жартує: «Утримати їх не легше, ніж штангу». Ось уже забрався на руки до тата маленький Руслан. Леонід усміхається.
- Я щасливий, що повернувся до свого міста переможцем. Це велика радість, – каже він».
Запоріжжя зустрічає свого героя. Жаботинський прилетів з дружиною Раїсою (вона приєдналася до чоловіка в москві)
А ще в ті дні один запорізький хлопець, який проходив строкову службу на острові Кильдин у Баренцевому морі, почув глибокої ночі по норвезькому радіо: «Tokyo… Champion… Zjabotinskij…». Щасливий моряк так розчулилися, що на радощах тут же наваяв листа в «Индустриальное Запорожье»: «пишаємося, будемо рівнятися…».
Так розпочався шлях у журналістику метра газетної справи, багаторічного заввідділу спорту в тому ж таки «Индустриальном Запорожье» Володимира Вардідзева. Якраз він і був тим самим моряком Північного флоту.
Читайте також: У запорізькому музеї відкрили нову виставку - фоторепортаж з презентації
Резонансні, ба навіть епохальні події у жовтні-1964 і без Олімпіади лилися рікою. Помпезне свято 20-річчя визволення України від фашистських загарбників, щоправда, вже забулося, а от усунення Хрущова від керівництва радянською державою, політ космічного корабля «Восход-1» (уперше три космонавти зразу, уперше без скафандрів) інтригують і дотепер.
Але навіть на такому потужному історичному тлі спортивний подвиг нашого земляка не загубився. Космонавти, до речі, приземлилися за день до відставки глави радянської держави, а от Жаботинський відлетів на Олімпіаду за Хрущова, а повернувся — уже за Брежнєва. «Дві найсильніші людини Росії - Микита Хрущов і Юрій Власов - програли майже в один день», - писала тоді японська преса.
Читайте також: Як у минулому столітті запорізькі енергетики обслуговували трамвайні лінії - фото
Спливло понад пів століття. За цей час Токіо провело вже другу Олімпіаду (улітку 2021 року). Але те, що діялося там 18 жовтня 1964 року, коментують дотепер - майже шість десятиліть. Хтось схильний бачити в перемозі Жаботинського його «хитрість» - мовляв, усім своїм виглядом показав Власову, начебто стомився і згоден на друге місце. Власов повірив, що Леонід зламався, а той взяв і штовхнув фантастичну вагу. Хтось вважає такий прийом цілком прийнятною тактичною боротьбою.
Так чи інакше – перемога чиста, це безперечно. Сам Леонід Іванович також не раз згадував, як же все відбувалося. Один з його численних спогадів тут.
А в підсумку ось що. За 1964 рік Власов побив 10(!) світових рекордів. Але ж олімпійським чемпіоном став Жаботинський!
Немає серед живих уже ні Жаботинського, ні Власова, ні Шеманські. А «Сібуя Паблік Хол», де й розігралася «битва гігантів», зараз виглядає так. Перебудований, уже з новою назвою, тепер він слугує концертним залом
Були в Запоріжжі олімпійські чемпіони і до, і після Жаботинського. Але щоб так: «Хто не бачив поєдинку… той не бачив Олімпіаду» - не було.
Аби ви розуміли: свою срібну медаль Юрій Власов просто викинув у вікно того ж вечора після нагородження.
Фото: редакційний архів, архів запоріжанки Людмили Єлець, hoshinoarchitects.com, ja.wikipedia.org
