Запоріжець Костянтин Антонець досліджує історію рідного краю

Костянтин Антонець – запорізький мандрівник, подорожує містечками та селищами нашого регіону ще з 2008 року. А цікавими фактами з історії цих населених пунктів він ділиться у своєму фейсбуці. І ось одна з них.

Мало хто чув про Хутір Ковалиха, або ще їх називають Ковалихські хутори. Його історію запорізький мандрівник Костянтин Антонець вперше дізнався лише кілька років тому з менонітських джерел.

Читайте також: Без грошей: пригоди колишнього абітурієнта на Запоріжжі сьогодні шокують

Костянтин наводить відомості про це місце з книги краєзнавця Ю. Князькова:

«Ковалихські – колишні хутори, на березі балки Цвітної Другої (Ковалихи), на території сучасного села Василівського і поблизу. Засновані як кілька хуторів в останній чверті ХІХ ст. Спочатку вважалитсь окремими хуторами (економіями). Складалися з хуторів Тевса, Рогальського, Нейорлов, Шредера (Рясне), Тіссена. У списку населених пунктів 1913 року позначені під загальною назвою. Існували до революції та громадянської війни. У 1922 році на місці цих хуторів були заселені хутори Василівський, Український, Зелений.»

Хутор Ковалиха належав Петеру Еннсу. Знаходився у Шенфельдській (Краснопільській) волості  Олександрівського повіту Катеринославської губернії, біля Шенбрунну. На відстані 177 верст від Катеринослава, 60 – від Олександрівська. У 1912 році на 2235 десятинах існувало 12 господарств з 110 мешканцями. Серед хуторян – Петер та Маргарета Еннс, Тіссени, Шредери та інші.

Читайте також: Руйнували без чорних археологів. Як на Запоріжжі радянська влада стерегла столицю Скіфії

Ось, що пише про це Герхард Тевс у своїй книзі «Шенфельд», що вийшла у світ у 1939 році у місті Вінніпег штату Манітоба в Канаді:

«На момент заселення менонітів на Ковалисі існувало братство з 13 сімей. Ці 13 сімей емігрували до Америки, і землю купив Петер Епп, який емігрував з Пруссії в 1870 році. Приблизно в цей час, в 1868 і 1870 роках, дві сім'ї Епп емігрували з Пруссії в Росію. Першим був Корнеліус Епп, а другим, згаданий вище, Петер Епп. Корнеліус Епп оселився в Павлоградському повіті (Хутір Андріївка) і також належав Шенфельду. Ці Еппи мали прізвисько «Пруські Еппи». Петер Епп взяв на себе управління братством поблизу Ковалихи після того, як 13 сімей емігрували до Дакоти.»

Генріх та Гертруда Еннс.

Також в мережі інтернету Костянтин виявив допис нащадків Еннсів з хутора Ковалиха – родини Дрідгер, які у червні 2011 року приїхали на батьківщину своїх пращурів – до Оріхівського району. Їх зустрів запорізький краєзнавець, нині покійний, нащадок місцевих голандців-менонітів, Віктор Олегович Пеннер.

2011 р. Віктор Пеннер (ліворуч) та Дейв Дрідгер.

Він на початку 2000-х років виявив місцезнаходження хутора Ковалихи, що колись належав родині Еннс, а в зарослому фруктовому саду неподалік знайшов два кам’яних надгробки з прізвищами Еннс.

Надгробки біля місця, де стояв хутір Ковалиха, виявлені Віктором Пеннером. На фото - надгробок Йоганна Еннса (30.09.1879-15.12.1912).

Дейв Дрідгер з дружиною біля надгробків їх пращурів.

В статті родини Дрідгер є кільканадцять старих й нових світлин. На одній з них, зробленій у 1910 році, можна побачити, як родина Еннс пливе в човнику по широкому ставку, який було створено зусиллями колоністів. На березі стоїть гарний величезний маєток, помітно навіть якусь вежу.

1910 рік. Хутір Ковалиха Еннса. Родина колоністів пливе на човнику по рукотворному ставку.

Менонітська історія хутора Ковалиха потребує окремого детального дослідження. Але як зазначає Костянтин Антонець, безпечне життя колоністів завершилося у 1919 році, під час громадянської війни. Хутір Ковалиха Еннса зник з карти Запорізької області ще до Другої світової війни. У 1941 році на його місці позначено МТФ – молочно-товарну ферму. У 2011 році на залишках ферми розташувався пташник. Що там залишилося сьогодні – невідомо.

Ферма з пташником на території хутора Еннсів Ковалиха.

Як ми писали раніше, будинок Абрахама Копа у Запоріжжі має 116-річну історію та статус об'єкту культурної спадщини.