Працівник «Запоріжсталі» пішов на фронт добровольцем
Співробітник цеху холодної прокатки «Запоріжсталі», якого колеги нещодавно ще кликали по імені, сьогодні носить псевдо «Варшава». Він приєднався до лав ЗСУ від самого першого дня повномасштабної війни – 24 лютого, й до сьогодні захищає Україну на фронті.
З початку війни він був старшим снайпером бригадної розвідки, потім «Варшаву» призначили на посаду командира групи аеророзвідки.
Читайте також: Військовослужбовець із Запоріжжя повернувся на передову після поранення та контузії
«В мене не стояло питання йти чи не йти. Я ще за декілька тижнів до початку бойових дій здогадувався, що скоріш за все всі новини про наступ рф – не вигадки, а реальні попередження. Вже мав бойовий досвід з 2014-2015 років, тож почав готуватися до цього заздалегідь. І коли вже дійсно все почалося – пішов до військкомату добровольцем», - згадує Варшава.
Вперше на захист державних кордонів запоріжсталівець став ще у 2014 році. Тоді він пішов за прикладом батька – Олексія Коновалова, який на той момент ніс службу поблизу Донецька. Варшава ж тоді боронив Луганщину.
«Мій батько все своє життя був військовим, командиром, неодноразово отримував почесні нагороди. До речі, на його честь у Чернігові, де він жив, є чимало пам’ятників та дошок пошани. Навіть одна з вулиць та місцева школа звуться його ім’ям. Але, на жаль, він загинув. Проте пам’ять про нього та його заслуги завжди залишається у моєму серці. І я дуже пишаюся ним», - продовжує свою розповідь військовослужбовець.
Читайте також: Співробітник запорізького підприємства приєднався до лав ЗСУ на початку повномасштабного вторгнення
Запорізький напрямок – став першим для Варшави у цій запеклій боротьбі. Маючи бойовий досвід, він одразу ж приступив до виконання завдань. Брав участь в безлічі важких боїв, двічі отримував осколкові поранення. Але ніколи не втрачав віру у себе, своїх побратимів та рідну країну. А за штурм Новодарівки, що поблизу Полог, отримав й почесну нагороду – «Сталевий Хрест». Тоді вона ще була окупована, але завдяки злагодженим діям їх команди, вдалося відбити та повернути село під український прапор. Це було 4 червня.
«За час служби я працював з чималою кількістю легендарних військових з різних напрямів та частин. Навіть з легендарними Азовцями, які боронили Маріуполь, з командою Редіса. І кожен з них – це непохитні, незламні люди, які сповнені вірою у Перемогу та любов’ю до своєї неньки. З такими людьми Перемога точно буде, і, сподіваюся, що вже дуже скоро», - додав Варшава.
З теплотою згадує захисник й колектив з «Запоріжсталі». Розповідає, що з багатьма з них підтримує зв’язок до сьогодні. Іноді переглядає робочі чати та згадує мирні часи та роботу на рідному підприємстві. Тут також чекають на повернення героя, а поки – допомагають та всіляко підтримують.
Читайте також: З круїзного лайнера - в окопи на передовій: історія мінометника запорізької бригади ТрО
«Часто колеги й допомагали мені та моїм побратимам, передавали нам допомогу, коли щось було потрібно – маскувальні сітки, свічки. Тож нашу дружню атмосферу відчуваю завжди, навіть коли я в сотнях кілометрів від своєї роботи. Впевнений, що вже незабаром я обов’язково повернуся до рідного колективу», - зазначає запоріжсталівець.
Також ми писали, що металург «Запоріжсталі» з 25-річним стажем роботи, нині військовослужбовець з псевдо «Грім» боронить Україну від загарбників
