Запоріжанка Інна Стасік попри війну ризикнула відкрити власний бізнес
Попри війну та всі наявні ризики, українці продовжують створювати нові бізнеси та розвивати вже наявні. Сьогодні розповідаємо про Інну Стасік, яка завдяки гранту від центру зайнятості відкрила у Запоріжжі ательє з шиття та ремонту одягу "Оріана" на проспекті Соборному, біля зупинки "Металургів".
Про справу Інни Стасік читайте в ексклюзивному інтерв'ю zprz.city.
Читайте також: "Місце, де хочеться проводити свій час" - мешканка Запоріжжя відкрила кав'ярню з крафтовими десертами під час війни
- Як ви прийшли до того, що відкрили власну справу?
- Ідея була ще давно-давно. Але не було часу, були діти. Спочатку один маленький виріс, потім інша. Коли дочка стала вже доросліше, почали з'являтися такі думки. Але знов не було часу, бо постійно працювала, "строчила". Але так сталося, що в нашій країні почалася війна. І основна маса моїх клієнтів поїхала, а я не можу не працювати.
І тоді мій син, вже дорослий, каже "Мам, ну в тебе ж вже з'явився час? От і займись тим, чим давно хотіла".
- Тоді вирішили податися на грант?
- Так, вирішили спробувати. Тому що ми розуміли - все дуже дороге, і швейні машинки, і тканина. Подумали, що варто спробувати. З якогось то разу воно мало "вистрілити", та і досвід написання грантів теж надалі знадобився б. І подалися, в останній день, довго думали, вагалися. Бо все так складно, бізнес-план, машинки, яких немає в наявності. Але знайшли оптимальні варіанти.
І з першого разу ж пройшли. Мені повідомили, що я виграла грант і я була в шоці. Я ніколи таким не займалася та нічого не знаю. Але ми все ж почали. Грант ми отримали через кілька місяців і за цей час вартість машинок збільшилася. Треба було наново переоформлювати всю документацію, але нам пощастило, я випадково знайшла харківську фірму, чиї машинки були в таку саму ціну.
- Що придбали на грант?
- Машинки для шиття, нитки, тканину. Купили все щоб прям сісти і почати працювати. Але зараз вже вкладаємо все своє - що заробляємо та чим допомагає родина.
Шиємо ми з льону, бо це давнє домоткане полотно - воно нагадує те, з яких шили вишиванки раніше. Та і це набагато приємніше, ніж синтетична тканина. До нас люди приходять, дивуються, що ми шиємо з льону. Але в нас і дорожче виходить, ніж в інших магазинах.
- Чому вирішили займатися пошиттям вишиванок?
Я дуже хотіла почати шити вишиванки, щоб донести людям щось таке українське. Щоб люди задумувались про те, що в нас є традиції, своя одежа. І не треба її соромитись або носити тільки на свята. Але для цього треба спеціальна машина. Було це складно, нам її привезли аж з Польщі, бо склади в Харкові та Києві розбомбили. І коли вже все необхідне закупили, почали шукати приміщення.
- А якою технікою робите вишиванки?
- Ми шиємо хрестиком, як і шили в давнину. І ще шиємо бісером, у нас є така робітниця. Попит на вишиванки є, от зараз "строчимо", не встигаємо. І сьогодні приходили до нас, побачили вишиванку на мені і теж захотіли собі таку. Тому приходьте, ми все зробимо. Зараз також робимо чоловічу вишиванку на замовлення, з орнаментом Запоріжжя. Бо в нас кожна область країни має свій орнамент.
- А чим іще займаєтесь, окрім вишиванок?
- Ремонтуємо одяг та робимо все, що замовляють люди. Плаття, костюми штанні, спідниці, блузки. Все що носять люди. Багато замовлень від людей, які не можуть підібрати собі розмір в магазинах. Простіше купити тканину, заміряти та вишити, якщо розмір не стандартний. А ціни, якщо навіть куплять в магазині, все одно треба буде підганяти одяг. Простіше пошити одразу на розмір.
- Наскільки важко було починати свою справу?
- Найскладніше було в плані документації, бо я все життя шила. Мені оці папірці, звіти не цікаві, навіть не хотілося занурюватись в це. Важко також, бо я розумію, що зараз у людей дуже обмежені бюджети. Інколи приходять люди, яким ціна виявляється завеликою. І я можу зробити знижку, особливо бабусям.
Але я обожнюю свою роботу. Я не можу без неї. Коли їду у відпустку, то завжди хочеться чимшвидше повернутися до машинки і далі "строчити". Я шию все життя, я навчалась цього, закінчила з червоним дипломом навіть. Тому я професіонал, і життєвий досвід у мене великий.
Раніше ми також розповідали про запоріжанку, яка відкрила власну справу та шиє речі для військових.
