Вітрина радянського Запоріжжя народжувалася важко і з родимими плямами соціалізму
«Центральний універмаг відкрито!» - з таким репортажем вийшла газета «Индустриальное Запорожье» 5 листопада 1963 року. Цю дату і прийнято вважати початком роботи найвідомішого магазину Запоріжжя.
Насправді ж універмаг відкрили на день раніше – 4 листопада. Тож уже сьогодні закладу, де напевно побували всі мешканці міста, виповнилося 60 років.
Читайте також: Колись – ресторан, сьогодні – руїни: популярне у Запоріжжі місце відпочинку стало закинутим - фото
- Коли над Запоріжжям спускаються сутінки, море електричного світла розсипають на проспект Леніна і вулицю Лермонтова величезні вікна-вітрини п'ятиповерхової споруди, - захоплено писала газета про тодішню новобудову. - Вінчає її неонове вогняне слово «Україна», а трохи нижче смарагдом горить інше: «Універмаг».
Ця картина уявляється ще різкішою, коли врахувати, що сяяв неоном величезний магазин не серед сучасного проспекту. Головна магістраль міста у звичному нам вигляді існувала тоді від площі Запорізької (біля Дніпрогесу) до саме «України». А далі – залишки села Вознесенка та будмайданчики. От на них також сипав море світла універмаг-новачок.
Остання хата «Вузлової». Коли на її місці виріс головний магазин Запоріжжя, зупинку перейменували з «Вузлової» на «Універмаг «Україна»
Читайте також: "Ворота міста": як на головному проспекті Запоріжжя з'явилися будинки-близнюки - фото
Цікаво, що могли купити запоріжці 60 років тому в диво-магазині. Подаємо своєрідний каталог, складений на основі святкового репортажу в газеті «Индустриальное Запорожье» від 5 листопада 1963 року.
Перший поверх
- Радіоприймачі;
- радіоли;
- телевізори;
- музичні інструменти;
- фотоапарати;
- панчохи-шкарпетки;
- шкіргалантерея;
- канцтовари;
- швейні та пральні машини;
- електронагрівальні прибори;
- пилососи;
- дитячі іграшки (м’які, механічні, целулоїдні, водоплавні).
- люстри-торшери;
- посуд;
- спорттовари;
- господарчі товари;
- побутова хімія;
- Побажає покупець подивитися, як світиться люстра – продавчиня швидко включає автоматичний пульт, люстра заливає все довкола м'яким світлом, хвалилася газета. - Подобається – купуйте. Вибір великий.
Люстра з 1960-х років. Характерний для тієї пори дизайн
Другий поверх (товари переважно для чоловіків)
- Пальта;
- костюми;
- сорочки;
- штани;
- головні убори;
- взуття (і для жінок);
Тут же працював і відділ з оформлення товарів у кредит.
1963 року в Запоріжжі почали випуск культового магнітофона «Весна». Коштувала ця омріяна новим поколінням річ недешево – 190 карбованців (середня тодішня зарплата – 85 крб)
Третій поверх (здебільшого для жінок)
- Пальта;
- головні убори;
- білизна;
- тюль;
- гардинні вироби;
- трикотаж;
- килими.
Такими були силуети з журналу мод 1963 року
А таким – реальне вбрання запорізьких жінок 1962 року
На четвертому поверсі «України» розташувалися склади й контора. На п’ятому – також склади, червоний куток (були за СРСР такі приміщення для культурно-політичної роботи), а ще – їдальня для співробітників (штат універмагу складав 525 працівників, одночасно торгували 240 продавців).
Початок роботи універмагу. Продавчиня відділу посуду Валентина Вітохіна
Торговельний прорив підкріпили технічно – два вантажні ліфти, кран-балка для розвантаження контейнерів, радіовузол, автоматична телефонна станція.
Вишенькою на торті стала уніформа продавців – зі значком-емблемою.
Значок – певно, такий
Читайте також: Дебютні змагання - 52 роки тому у Запоріжжі пройшов перший хокейний матч
- Запорізький центральний універмаг напередодні всенародного свята Великого Жовтня став до дії, - акцентували ідеологічний присмак автори репортажу в газеті 60 років тому (один з двох авторів – директор «України» Г. Філіпас). - […] Чудовий подарунок трудящим Запоріжжя зробили славні будівельники.
Одначе… Ич як викрутили: подарунок до свята! За графіком універмаг мали збудувати у вересні.
Ще 16 серпня той же директор універмагу Г. Філіпас у тому ж таки «Индустриальном Запорожье» писав, що «справа честі будівельників – вчасно завершити всі роботи». Він і засвідчив, як завершували.
- Якщо будівельники тресту «Запоріжелектромонтаж», управлінь «Сантехмонтаж» і «Стальконструкція» ведуть тут роботи точно за графіком, то дорспецбудівці (начальник т. Фуртат), відділбудівці (начальник т. Папазов) та монтажники з «Промвентиляції» (начальник т. Полницький) постійно зривають установлені графіки робіт.
Гальмує будівництво магазину й «Міськбудпроєкт» (директор т. Січенко). Він ще досі не здав проєктну документацію на укріплення колон. Не розпочато і монтаж ліфтів.
Зрештою, відкриття «України» підтягнули до головного радянського свята 7 листопада. Це за совітів робити вміли.
Попутно з газетного допису директора дізнаємося про дикуваті реалії радянської торгівлі.
- Багато людей збираються біля недобудованої споруди, - констатує керівник. - Знайшлися серед них й «ініціатори» організації черги та складання списків на холодильники, килими та інші товари підвищеного попиту.
Доводиться тільки жалкувати, що люди марно втрачають час, створюють штовханину. Жодної нової черги на товари підвищеного попиту при новому універмазі не буде, - запевняє директор.
А що тоді буде? Як у капіталістів: ідеш до сяючого магазину й купуєш те, що хочеш - без усяких черг і списків? Ні, ми надто добре подумали про радянську торгівлю. Так, списків при новому універмазі не передбачалося. Просто туди мали передати списки з уже діючих магазинів.
Той же дефіцит, тільки в красивому інтер'єрі.
Відділ килимів у перші дні роботи «України». Оскільки на килими тоді складали списки, то тут, напевно, вільно купити можна було або щось надто дороге, або неходове
Читайте також: Пограбування по-радянськи: як у Запоріжжі обчистили новозбудований універмаг «Україна»
Через півтора місяця після відкриття «України» виходить газетна публікація, де прямо вказано: універмаг будували з грубими порушеннями. Ось цитата.
- Під час монтажу несучого залізобетонного каркасу тут були допущені відхилення колон від вертикалі, неправильно зашпаровували стики між панелями перекриттів тощо. Дефекти довелося усувати, додатково витрачати кошти, знімати з інших об'єктів робітників.
Чому так сталося? Насамперед тому, що за спорудженням універмагу не було справжнього технічного нагляду, під час виконання окремих робіт ігнорувалися вимоги проєкту. Аналогічна картина спостерігається на спорудженні річкового вокзалу.
Родимі плями соціалістичного будівництва проступили, до речі, й при зведенні другого за статусністю запорізького універмагу – «Правобережного». Улітку 1966 року невтомний директор «України» Г. Філіпас знову бідкався у газеті.
- Для кращого обслуговування населення Правого Берега вирішено на розвилці бульвару Вінтера та вулиці Кияшка побудувати універмаг на 130 робочих місць. […]
Минуло п'ять місяців 1966 року, а будівельники досі не освоїли жодного карбованця з відпущених на поточний рік 170 тисяч карбованців. На всіляких нарадах головний інженер тресту [«Запоріжжитлобуд»] І. Д. Горожин та начальник СУ-1 І. А. Артеменко не раз обіцяли негайно приступити до робіт. Але так і не почали».
Директор «України» нарікав на будівельників «Правобережного»
Зате коли після «сплячки», потім «розкачки» підкрадався дедлайн («гарячка»), тут уже будівники комунізму впадали в іншу крайність – славнозвісну штурмовщину. У кінці кварталу брак гнали на всю котушку – аби лише план дати, а там хоч потоп. Логічно, що в будинках, зданих в експлуатацію вслід за такими авралами, були й потопи, і підлога коробилася, і штукатурка падала, і двері перекошувалися.
Читайте також: 100 тисяч доларів за архітектурну пам’ятку початку XX століття
Свої прикмети з дедлайнами планової економіки мали радянські покупці. Аби придбати щось путнє, до магазину краще було йти в кінці місяця: тоді торговці – щоб виконати план – збували дещо з «підвищеного попиту». А от купувати продукцію, зроблену в кінці місяця, вважали ризиком: такий товар виглядав потенційним браком.
А під кінець СРСР узагалі стало жорстко. Уже без усяких прикмет, просто кожного ранку перед ще зачиненою «Україною» збиралася юрба, щоб, коли двері універмагу розчахнуть, побігти всередину й устигнути купити хоч що-небудь.
Фото: газета «Индустриальное Запорожье», oldpostcards.biz, myzp.info, meshok.net, olx.ua, bob-many.livejournal.com, архів Катерини Бібік,
