Як у Запорізькому художньому музею відзначили 55-річчя та яку виставку відкрили: фото

Головний корпус Запорізького обласного художнього музею, який закритий для відвідувань багато років. Фото Світлани Олійник

В Запорізькому художньому музеї відкрили виставку "Під Покровом" і вручили медаль співробітниці, яка працює там 54 роки і знає безліч цікавого про мистецтво

Презентацією виставки "Під Покровом", урочистостями з привітальними словами та нагородженнями відзначили вчора у Запорізькому обласному художньому музеї його 55-річчя. На заході побувала журналістка zprz.city .

Днем народження музею вважається дата його заснування 29 вересня 1971 року, саме тоді був підписаний наказ про його створення, а для глядачів від відкрився 2 лютого 1972 року виставкою з Третьяковської галереї, яку привезли з Японії. Своїх експонатів не було взагалі. Ми детальніше писали про це та про майже детективну історію, яка сталась в художньому музеї, до його 52-річчя.

Читайте також:У Запоріжжі пройде знаменитий фестиваль Гогольфест - Gogolfest: Pokrova_TimeCode

Тоді держава виділяла гроші на закупки. І після відкриття художнього музею 1972 року без власних експонатів його співробітники "добували" картини авторів ХІХ — початку ХХ століття колекціонерів усього Радянського Союзу, в результаті зібравши чудову колекцію.

Щодо виставки "Під Покровом" - на ній представлено 55 експонатів. Живопис, скульптура, текстиль - на тему козацтва та Хортиці, а інсталяція коротко розповідає про історію та сьогодення музею. Наприклад, можна дізнатись, що за 55 років у музеї було понад 650 виставок. Картини представлені не тільки запоріжців, але й художників з інших міст, зокрема, деяких учасників всеукраїнського пленеру "Хортиця крізь віки".

Твори на виставці - переважно з колекції художнього музею. За словами заступника директора художнього музею з наукової роботи Ігоря Люльченка, Національний заповідник "Хортиця" надав для виставки дві хоругви або військові прапори - це сучасна реконструкція, виконана відомою запорізькою художницею з текстилю, головним художником Театру молоді Тетяною Власенко.

Центральним твором виставки стала ескізна скульптура "Козаки в дозорі" Владлена Дубиніна (1931 - 2020), яку він мріяв встановити на Хортиці*.

В цілому виставка достойна, все-таки свого часу музейники зуміли зібрати гарну колекцію. Але не дуже велика - музею для виставок, як ми вже писали, залишили тільки одну залу на першому поверсі. А починається експозиція в фойє.

Йдеться про корпус музею, у якому колись була художня школа. Головний корпус майже не працював у цьому столітті. Ще в кінці 20 сторіччя він прийшов в аварійний стан. Трапилася аварія водопроводу і будівля стала нерівномірно осідати — виникли тріщини, відійшли сходові марші, приміщення стали небезпечними для експлуатації. З тих пір у обласної влади (музей обласний) так і не знайшлося коштів, щоб довести реконструкцію до кінця.

Ще з плюсів - в фойє на відкритті виставки був діджеінг. Мабуть, це вдруге в художньому музеї. Таке було колись на відкритті персональної виставки запорізького художника Володимира Гуліча.

З мінусів - на ювілей художнього музею не були запрошені співробітники, які працювали тут раніше багато років, і це було, м'яко кажучи, дивно. Також нова пресслужба музею не запрошує не відкриття художників - навіть тих, чиї роботи з колекції музею виставлені в експозиції, та журналістів. Мовляв, опублікували інформацію про заходи на сторінці музею у фейсбуці і все. Але з журналістами та художниками треба співпрацювати, як це робили попередні співробітники музею. Наприклад, якщо ніхто не буде писати про заходи музею, то як відвідувачі дізнаються про них?

Тож запорізьких художників на відкритті було небагато. До речі, прийшов син першого директора музею Григорія Соколенка (вже немає в живих) Андрій Соколенко. Але під час урочистостей цього ніхто не сказав. Та й журналісті для такої визначної події було мало - представники чотирьох медіа.

Вчора на відкритті виставки виступили директорка департаменту культури, туризму, національностей і релігій Запорізької обласної адміністрації Альона Власова; т. в. о. директора, завідувачка відділу науково-експозиційної та просвітницької роботи художнього музею Леніана Елоян; новий заступник директора художнього музею з наукової роботи Ігор Люльченко.

Звісно, журналісти поцікавились професійним досвідом нового співробітника музею - Ігор Люльченко відповів, що має дві вищі освіти - технічну та пов'язану с освітньою діяльністю і готовий навчатися далі. Працює на посаді заступника директора музею близько місяця та має багаторічний досвід роботи в позашкільній освіті, працював начальником відділу освіти Матвіівської сільради.

Нагадаємо, що Леніана Елоян керує художнім музеєм з 28 квітня 2026 року. Її вручили подяку для всього колективу музею від голови Запорізької обласної державної адміністрації.

Читайте також: Нова керівниця Запорізького обласного художнього музею розповіла про плани і наміри - ексклюзивне інтерв'ю

Подяки департаменту культури, туризму, національностей та релігії ЗОДА вручили провідному бухгалтеру музею Олені Шелудько та старшому музейному наглядачу Людмилі Калашниковій.

А найпочеснішу нагороду, медаль за розвиток Запорізького краю, Альона Власова вручила головному зберігачу фондів художнього музею Алефтині Медведєвоі.

Алефтина Федорівна працює у художньому музеї понад 54 роки! Звісно, я поспілкувалась з нею.

"Яскравих виставок було дуже багато"

- Алефтино Федорівно, ви пам'ятаєте свій перший робочий день?

- Звісно, пам'ятаю. Це було 31 січня 1972 року. Мені зателефонував науковий співробітник Володя Таран, який тоді працював у музеї другий чи третій день у музеї. Співробітників тоді лише набирали. У музеї ще нічого не було, була порожня будівля. 2 лютого 1972 року у нашому музеї відкрили виставку Третьяковської галереї.

- Ким ви до цього працювали?

- Архіваріусом на заводі "Дніпроспецсталь".

- З мистецтвознавчою освітою?

- У мене ще її не було. У цей час я навчалася на заочному Ленінградській академії мистецтв.

- Скільки вам було років, коли ви прийшли працювати до художнього музею?

- 30 із чимось. У мене перед цим було багато чого: гідротехнічний інститут, медичне училище. Тож я не одразу почала працювати за спеціальністю, яка для мене стала головною.

- З якого року ви працюєте головним хранителем?

- З 1992 року.

- Скільки експонатів у колекції музею? Зрозуміло, що частина з них евакуйована.

- Усього близько 18 тисяч.

Я, в основному, зберігала живопис та скульптуру. А решту зберігали інші зберігачі.

- Який найяскравіший випадок запам'ятався за час роботи у художньому музеї? Можливо, якась виставка чи спілкування з художником?

- Яскравих виставок було дуже багато. Наприклад, ніколи не забуду, скільки людей було на виставці Реріха, на виставці Наді Рушевої.

- Про популярність виставки Реріха у нашому художньому музеї чула і від інших...

- Це було щось. У нас просто стояла черга, люди записувалися наперед, щоб потрапити на виставку.

- А як до музею потрапила картина Данила Нарбута "Запорозька Січ" 1988 року? (На виставці представлено цифрову копію).

- Я була в гостях у Данила Нарбута свого часу. Привезла від нього кілька робіт. А саме ця картина – з його персональної виставки, яка проходила у Києві. Тоді з тієї виставки ми вибрали для музею чотири роботи. Це одна з них.

Це копія, а оригінал ми відправили на евакуацію. Але ми не могли її не показати на цій виставці. Ми з науковою співробітницею Юлією Мартиненко зробили акцент на темі Хортиці та козацтва. Тому Нарбута не могли, звісно, не виставити.

- А колекцією якого художника ви найбільше пишаєтесь?

- У нас багато надзвичайно цікавих та цінних у мистецькому та культурному відношенні робіт. Причому у всіх видах: і в графіці, в живописі, в скульптурі, в декоративно-ужитковому мистецтві. Є роботи, які взагалі є неповторними. Той же самий Нарбут.

- Спілкування з яким художником залишило найяскравіше враження? Ви ж їздили до різних міст, колекцію збирали.

- Було багато найрізноманітніших зустрічей - всі були цікаві. Важко виділити одну. Можу розповісти випадок, як ми придбали один дуже гарний портрет XVIII століття невідомого майстра. Мені зателефонував один колекціонер: "Коли ви будете у Москві, то можу вам запропонувати роботу". А ми свого часу роботи для музею купували. Але в нас було непередбачено – могли поїхати зараз, а наступного разу за три роки. Але я мала їхати до Ленінграда і він запропонував привезти портрета з Москви до Ленінграда. І в такий спосіб ми придбали цей портрет XVIII століття.

- Яка найстародавніша робота в музеї?

- XVII століття, кахлі з розкопок. Нам нещодавно подарувала Галина Борисова (багато років працювала директором музею, потім заступником директора з наукової роботи і якийсь час знову керувала музеєм. – Ред.). У неї чоловік займався археологічними розкопками. Вона пішла і нам на згадку залишила кахлі – вони для грубки, об'ємні.

- А який був найдивовижніший подарунок музею?

- Один мешканець Запоріжжя передав нам приголомшливу ікону XVII століття з незатребуваної спадщини. Це було давно.

- За що ви любите свою професію?

- За все - хоч і важко, а все одно. Адже це цікаво вивчати такі речі, бачити їх. Бачити, наскільки людина може бути різною у своїй творчості. І це дивує.

*"Козаки в дозорі" - мрія скульптора

Свого часу я була в майстерні Владлена Дубиніна і він розповідав мені про свою скульптуру "Козаки в дозорі":

"Мрію, щоб на кургані біля Музею історія запорізького козацтва на Хортиці встановили мою скульптуру «Козаки в дозорі». У 1960-ті заступником культури в облвиконкомі був Микола Кіценко, який збирав історичні матеріали по Запоріжжю. У нього виникла ідея архітектурно-культурного комплексу, присвяченого запорозькому козацтву. Оголосили конкурс. Як архітектурне рішення пропонували вітрила, тополі, лампочку Ілліча.

Ескіз скульптурної композиції «Козаки в дозорі» виграв три конкурси, в яких брали участь не лише українські, а й московські та прибалтійські творчі гурти. Затверджував проекти перший секретар ЦК Компартії України Петро Шелест, це було 1969 року. Козаків хотіли зробити у чавуні. А Шелест каже: Що, у нас на козаків бронзи не вистачить? У бронзі!». Щербицький, який був заступником Шелеста, запропонував: «А як у граніті?». Шелест сказав: «Ти подумай, такі ніжки (у коней – Ред.) у граніті можна зробити?». Шелест крекнув, і мене всі почали вітати. Кажу: «Не чув, щоб було прийнято» - «От як крекнув - так і прийнято».

Але згодом Суслов, котрий тоді займався ідеологією, побачив у темі запорізького козацтва націоналізм. А в незалежної України, на жаль, на «Козаків в дозорі» немає грошей. А я чекаю, що їх втілять…".

Як розповіла zprz.city екс-керівниця художнього музею, ця скульптура потрапила до музею після смерті художника – її привезли з майстерні Владлена Дубініна.

Довідка

Як повідомляється у пресрелізі на виставці, представлені роботи з фондів Запорізького обласного художнього музею :

Живопис: Володимир Форостецький, Тамара Дружина, Володимир Хомчик, Микола Мудрий, Ольга Харьякова, Павло Добрєв, Світлана Бойко, Анатолій Завгородній, Віктор Хівренко, Віктор Герценок, Валентин Сирота, Леонід Фащенко, Юлія Півень, Сергій Лаушкін, Григорій Рубан, Микола Боровик, Сергій Якутович, Василь Красьоха, Катерина Гончаренко, Любов Лебідь-Коровай, Іван Василенко, Олександр Бовкун, Михайло Довгань, Анатолій Скрипка, Іван Євченко, Анатолій Фомін .

Хоругви: Тетяна Власенко.

Скульптура - Владлен Дубинін.

Додамо, що представлена цифрова копія картини Данила Нарбута, а також ікона Покров Богоматері невідомого автора.

Як працює художній музей

Виставка "Під Покровом" працюватиме до 21 жовтня.

Також працює віртуальна виставка "Бестіарій Марії Примаченко", де представлено 70 зі 100 розписів цієї відомої української художниці з колекції Запорізького художнього музею.