Уламки бетону та шматки обгорілого металу. Це все що залишилося від машинного залу Дніпрогесу наприкінці 1943 року
Коли говорять про руйнування Дніпрогесу під час Другої світової війни зазвичай пригадують лише підрив греблі. Та й той останнім часом лише у світлі подій 1941 року. Мало згадують про серце Дніпрогесу – його машинний зал, в якому й знаходяться турбіни, які виробляють електроенергію. Світлини зруйнованої машинної зали показав на своєму сайті Роман Акбаш, запорізький гід та краєзнавець.
Читайте також: Чи відновлять ДніпроГЕС – експерти розповіли деталі влучання
У серпні 1941 року, коли Дніпрогес підривали відступаючи «совєти», машинний зал Дніпрогесу майже не постраждав. Точніше – не постраждала його будівля. А ось все обладнання було виведено з ладу.
Один з рейхсміністрів Альберт Шпеєр, який під час окупації Запоріжжя бував на Дніпрогесі, у своїх мемуарах писав: «При своєму відступі російські вивели з ладу обладнання дуже простим і примітним чином: перемиканням розподільника мастила за повного режиму роботи турбін. Позбавлені мастила машини розжарилися і буквально пожерли самі себе, перетворившись на купу непридатного металолому. Дуже ефективний засіб руйнування і лишень — простим поворотом руків’я однією людиною!»
Але сама будівля залу, на відміну від греблі залишилася цілою. Це про цю споруду її батько, архітектор Віктор Веснін писав ««У Дніпрогесі нам вдалося досягти максимального поєднання доцільності та краси. Ми знайшли найбільш опуклий архітектурний вираз технічної ідеї Дніпробуду, спорудивши будівлю, краса якої полягає не в приклеєних ліпленнях чи нагромадженні колон. Ми у невідомих досі у закордонній архітектурі масштабах застосували такі будівельні матеріали, як скло, марбіт та інші…».
Греблю, про що зараз не всі знають, німці відновили. Не на повну потужність, але ж у 1942 році запрацював і машинний зал. Працювали щонайменше дві німецькі турбіни.
Але восени 1943 року із Запоріжжя відступали вже німці. Частину обладнання ГЕС вони частково евакуювали. «Найбільш цінне обладнання німцями було вивезено, наприклад, малий генератор, майже всі генератори збудження, регулятори турбін, компресори, частина трансформаторів та ін.», – розповідав збірник статей «Відновлення Дніпровської гідроелектростанції…» у 1947 році.
Все що не встигли демонтувати та вивезти – почали підривати. Часу для знищення гідроелектростанції у німців було багато. Пригадуєте – 14 жовтня у Запоріжжі святкують День звільнення? Насправді ж 14 жовтня 1943 року від німців звільнили тільки лівобережну частину міста. А ось територію Дніпрогесу ті залишили лише наприкінці грудня!
Читайте також: Велика вода – як Запоріжжя 180 років тому накрила велика повінь
За ці два з половиною місяці машинний зал Дніпрогесу підривали декілька разів. Внаслідок низки надзвичайно сильних вибухів вся гідроелектростанція була перетворена на купу руїн.
«Внаслідок всіх вибухів машинний зал виявився повністю зруйнованим. Залізобетонна покрівля скинута. Все заповнення стінок повністю вилетіло. Металевий каркас залу, попри свою велику жорсткість, приблизно на 60% понівечений, причому вся верхня частина каркаса вище підкранового шляху приведена в непридатність і тільки частина колон до підкранового шляху залишилася неушкодженою», – доповідав у 1947 році збірник статей «Відновлення Дніпровської гідроелектростанції…».
Звісно ж, при цьому не могло вціліти й обладнання. У всіх кратерах агрегатів на кришках турбін були підірвано великі заряди, якими турбіни були зруйновані й продавлені вниз. Окрім підривів агрегатів німці провели в будівлі машзалу надзвичайно потужні вибухи у спіральних камерах третьої та п’ятої турбін.
«Цими вибухами повністю зруйновані самі спіральні камери з їх металевим футеруванням і всі бетонні та залізобетонні конструкції, що оточують їх аж до підлоги машинного залу. При цьому повністю зруйновано статори турбін», – розповідав все той же збірник статей «Відновлення Дніпровської гідроелектростанції…».
Відновлення Дніпрогесу стартувало вже навесні 1944 року. «Уламки бетону та шматки згорілого металу», – таким тоді побачили колишній машинний зал ті, хто приїхав на його відбудову. Але вже у березні 1947 року запрацював перший гідроагрегат Дніпрогесу. Дев’ятий, останній, агрегат відродженої станції став до ладу у 1950 році.
Звісно ж був відбудований і машинний зал. Зовні він багатьом здається таким же як і до війни. Насправді ж повоєнний машзал дещо відрізняється від довоєнного творіння архітектора Весніна. Основну ідею головний архітектор Дніпробуду часів відновлення Георгій Орлов зберіг — «для того, щоб архітектурний образ відновлюваної споруди нагадував колишню композицію». Зробили навіть майже неможливе в тих тяжких умовах: організували постачання з Вірменії «фірмового» дніпрогесівського каміння – великих блоків рожевого артікського туфу.
Читайте також: Щеплення від пафосу – будівництво легендарного Дніпрогесу потопало в санітарному хаосі
Однак, «проаналізувавши архітектуру зруйнованого гідровузла та враховуючи нові особливості споруди, що відновлюється, будівельники та архітектори дійшли висновку про необхідність запровадження низки змін, корективів, що підвищують архітектурно-мистецькі якості та збагачують архітектурне рішення будівель», – написав у 1947 році архітектор Георгій Орлов.
Ці зміни сам Орлов описав так: «Горизонтальне вікно по південному фасаду замінюється системою окремих восьмигранних вікон, які з обрамленням із білого каменю на глухій частині туфової стіни сприйматимуться як орнаменти, не порушуючи, як це було раніше, стіни південного фасаду. Вводиться карниз, який завершує стіни будівлі та чіткіше визначає контури його своїм світлим каменем…».
Саме таким машинний зал Дніпрогесу й дожив до третього тисячоліття. До нової війни. Як ми писали, 22 березня ворог завдав масштабного ракетного удару по Запоріжжю. У Дніпрогес було два прямих влучання, у ГЕС-1 та ГЕС-2. Окрім двох станцій, внаслідок удару також є влучання в одну опору, знищені підкранові балки - доведеться відновлювати повністю машинну залу і електричне обладнання.
Джерело: Роман Акбаш
