У Запорізькому обласному художньому музеї відкрили виставку Валентини Чікіної - картини з краваток

Запорізька художниця показала картини з краваток - ексклюзивне інтерв'ю, фото

Вражає різноманіттям - на новій виставці запорізької художниці Валентини Чікіної здається, що над її створенням працювали кілька різних людей

"Вікно у третє тисячоліття" - так називається нова виставка, що відкрилася сьогодні у Запорізькому обласному художньому музеї та картина її автора, художниці Валентини Чікіної. На презентації побували та з художницею спілкувались журналістка і фотограф zprz.city.

Читайте також: "Відпустити себе в цей момент у ролі – я просто розплачуся": як запорізький актор зіграв Шевченка

Основою для триптиха "Вікно у третє тисячоліття" стала справжня віконна рама. Саме ця величезна картина зустрічає відвідувачів на першому поверсі музею. Загалом на виставці представлено понад сто робіт Валентини Чікіної, починаючи з кінця другого тисячоліття (1990-х років).

Валентина Чікіна відома у нашому місті не лише як художниця, а і як господиня галереї «Порт-Арт», яку зуміла відкрити на початку 2000 року на добрих відносинах із керівництвом Запорізького речпорту. На жаль, некомерційна галерея не змогла вижити в нашому місті, але на величезному ентузіазмі Чікіна протрималася близько трьох років.

Як художниця, Валентина Чікіна завжди вражала різноманіттям технік, сюжетів та напрямків. Займається живописом, графікою, скульптурою (ліплення з гіпсу), аплікацією з краваток, експериментувала з емалями. Загалом, побачивши витвори мистецтва Валентини Чікіної, здається, що над їх створенням попрацювало кілька різних людей. Таке враження, на мою думку, може скластися й у відвідувачів виставки "Вікно у третє тисячоліття".

- Валентино, чому у вашій творчості така різноманітність?

- Бо мене вчили різні художники. Ще багато займалася самоосвітою. І мені цікаво спробувати усі!

- Хтось із відомих художників на вас вплинув?

- Мою свідомість перевернули роботи австрійця Ернста Кунста, коли побачила їх в оригіналі. Художник працював у напрямку модерну, писав біблійні сюжети. У Палехському художньому училищі мене вчили іконописи й тепер пропускаю цю тему через власне бачення.

Наприклад, на моїй картині "Спас Нерукотворний" в Ісуса не терновий вінець, а колючий "зоновий" дріт - це мій сучасний погляд на Христа.

- А чому на виставці немає лакових мініатюр, створенню яких ви теж навчалися в училищі?

- На виставці є журнал із моєю дипломною роботою. Більше лакових мініатюр я не робила. Я ледве витримала в училищі – над мініатюрою треба сидіти, зігнувшись, весь день, болить спина, напружуєш очі. А сидіти так усе життя!

Коли я вступала до училища, то не знала, що так буде. Якось побачила по телевізору передачу про палехських художників, іконописців, що вони пишуть незвичайними фарбами, рецепт яких триматимуть у секреті. Захотілося дізнатися про цей секрет.

Але спочатку я вирішила вступати до училища імені Грекова в Одесі. Поїхала до Одеси після восьмого класу. Звичайно, я не вступила, туди дорослі хлопці вступали чотири-п'ять разів. І наступного року вступила до Палеха.

- Чому присвячено вашу виставку?

- Загалом я готувалася до свого 70-річчя. Але ці три роки так пролетіли... Два рази перехворіла ковідом. А на початку повномасштабної війни взагалі нічого не могла малювати.

- Є привід згадати, як ви вирішили, що вашою професією стане творчість.

- Ще до народження я вирішила, що буду художником.

- У дитинстві вчилися малювати?

- Першим моїм учителем у мої шість років став Іван Федянин. Я займалася у нього у Палаці піонерів, ліпила. Потім займалася у художній студії Сергія Латанського, теж у Палаці піонерів.

- Ваші батьки пов'язані із мистецтвом?

- Можна сказати, що мама та тато опосередковано займалися малюванням. Після війни вони були в артілі "Червоний схід", малювали портрети за фотографіями. Наприклад, поєднували людей із різних фотографій на одному портреті, фотографували, збільшували, мама ретушувала.

Тоді це була дуже прибуткова справа, багато хто хотів, щоб залишилися портрети на згадку.

Скільки я фотографій тоді переглянула, як мені це подобалося!

- Серед ваших робіт домінує живопис, який може бути і лубочно-наївним, і декоративно-авангардним, і неореалістичним. Яка коли "іде"?

- Лубкова йде, коли хочеться "подуріти". Декоративно-авангардна - коли мало часу, а хочеться швидко сфотографувати думки та емоції, такий живопис йде від миттєвого настрою.

Більш-менш реалістичний живопис (це переважно портрети), коли нікуди поспішати. Вважаю, що саме портрети та зображення людей – це моє.

Хоча й натюрморт може бути портретом речей, портретом відсутнього господаря. Натюрморт теж має нести смислове навантаження. У мене філософські натюрморти.

- Чи є у вас улюблена картина?

- Улюблених багато. А ось улюблені теми – Флора (з равликом на голові) та з чомусь дитинства африканська тема. Як потім з'ясувалося, минулого життя я була шаманом в африканському селі, це мені вирахували по комп'ютеру. Цікаво, що мені часто снилися в дитинстві сни - савана, пальми, помаранчевий захід сонця і я бачу в небі літак, який розбивається.

- За вашими картинами помітно, що ви любите кішок. Скільки їх у вас і чи малюєте з натури?

- Шість кішок та два собаки. (Валентина Чікіна живе у приватному будинку. – Ред.). Я так давно не малювала з натури, мабуть, з часів навчання. Якщо всі малюватимуть однакових кішок з натури, то це буде нудно.

- Як з'явилися "картини" із краваток? Колись ви розповідали мені, що почали малювати вдома, але заважали кішки, які стрибали у фарби, тож і почали експериментувати з краватками.

- Кішки – це так. Хоча ви думаєте, вони на краватках не лежать? Напевно, все почалося з того, що 2002 року я зробила капелюшок із краваток, він є на виставці. А я з дитинства люблю шити, обшиваючи себе. пошила спідницю з краваток (художниця прийшла в ній на презентацію виставки. – Ред.).

Подивилася - адже цікавий матеріал для творчості. Першою роботою став "Франкенштейн". Хотіла зробити серію "Франкенштейнів". Поїхала в секонд-хенд і купила два мішки краваток на вагу. І краватки стали моїми фарбами.

Щоправда, серія "Франкенштейн" не пішла, а пішли інші роботи. На якийсь час захопилася, періодично повертаюся.

Цікаво, що мені жодного разу не траплялися краватки однакового забарвлення.

- Чим зараз займаєтесь?

- "Реанімувала" роботи для виставки, був такий турборежим.Тепер відсипатимуся тижнів зо два.

Про картину "Банний день"

- Я була у творчому відрядженні та пішла до лазні. Я і ще одна художниця миємось і чуємо вереск. Виявилося, там була молода мама з трьома діточками й найменший так репетує! А мама миє його з такою любов'ю. Я приїхала й одразу написала маленький етюд. Він був такий життєвий!

Ця тема і досі улюблена. Це вже четвертий авторський повтор картини "Банний день". Попередні та ескіз купили. Але щоразу картини все одно відрізняються.

Про картину "Реінкарнація"

- Люблю писати прекрасне, людей. Переплітаю фантастику та реальність. Картина "Реінкарнація" належить до езотеричного живопису. Я написала портрет своєї учениці у сучасному одязі, але вона сидить, як єгипетська цариця Клеопатра. Дівчина сидить на фоні, в якому переважає білий колір, він визначає гармонію.

Білий фон виглядає як простір, де кожен може уявити щось своє.

Довідка

Валентина Чикіна народилася у Павлодарі у Казахстані, де жила до чотирьох років. Потім переїхала з батьками до Запоріжжя.

Закінчила запорізьку середню школу № 65, Палехське художнє училище (здобула спеціальність "художник лакової мініатюри").

У групових виставках бере участь з 1974 року, за кордоном – у м. Рованіємі, Фінляндія.

Брала участь у серії знаменитих сезонних виставок із серії «Образ. 90-ті» у Запорізькому обласному художньому музеї (1992-1999 роки). До речі, вона єдиний художник, який брав участь у всіх восьми виставках серії.

Зокрема, у 2023 році брала учать у груповій виставці "Весна нескорена" у Запорізькому обласному художньому музеї.

Персональні виставки:

1996 рік – у Запорізькому обласному художньому музеї

2003 рік – у Запорізькому обласному художньому музеї, у київських галереях "Кроки назустріч", "Печерська"

У січні 2000 року відкрила та очолила на громадських засадах приватну галерею "Порт-Арт", яка пропрацювала близько трьох років.

...Валентина Чікіна подякувала на виставці за підтримку свого чоловіка Олексія, з яким 24 березня відзначили 40-річчя шлюбу. (На фото подружжя стоїть на фоні їх парного портрета і портрета Олексія).

А у художньому музеї вдячні Валентині Чікіній за сім подарованих у різні роки картин.

До речі, лише на відкритті виставки можна було побачити автопортрет Валентини Чікіної "Я малюю своє місто" (1980) з колекції Запорізького обласного художнього музею.