Один із засновників і керівників знаменитого Запорізького фотоклубу згадав історію його створення - ексклюзивне інтерв'ю
60-річчя легендарного фотоклубу "Запоріжжя" відзначили відкриттям великої виставки фотохудожників. На ній представлені 86 авторів - по одній світлині від кожного (у тому числі легенди українського фотомистецтва, яких вже немає серед нас), ранні фото - 1960-х років. Хтось з учасників зараз вимушено перебуває в інших містах і країнах. Втім, і серед присутніх були справжні легенди. Це бачили журналіст і фотограф сайту zprz.city.
Читайте також: Квіти з відтінком війни - у Запоріжжі відкрили виставку акварелі
Загалом у фотоклубі більше ста учасників, а у Запорізькій обласній організації Національної Спілки фотохудожників України – 53 людини.
Привітати фотохудожників і зокрема одного з його засновників, відомого українського фотохудожника Олега Бурбовського на презентацію виставки прийшли секретар Запорізької міськради Анатолій Куртєв, заступник міського голови Анатолій Васюк і директор департаменту культури і туризму міськради Сергій Білов.
Олег Бурбовський – не тільки один із засновників фотоклубу, який очолював довгі роки, а також голова Запорізької обласної організації Національної Спілки фотохудожників України, Почесний громадянин Запоріжжя, заслужений працівник культури Украины, заслужений фотохудожник України.
Анатолій Куртєв від імені виконкому міськради вручив колективу фотохудожників подяку, а Олегу Бурбовському - медаль "За особистий внесок в розвиток Запоріжжя". Бо дійсно в свій час фотоклуб зробив Запоріжжя одним з відомих центрів фотомистецтва й тримає високий рівень всі ці роки.
Як все починалося
Журналістка zprz.city поспілкувалася з Олегом Бурбовським.
- Олег Олександрович, з чого почався наш фотоклуб?
- На початку 1960-х років по всій країні та у світі фотоклуби створилися дуже активно. У Запоріжжі був ґрунт для його створення. Тут процвітали фотолюбителі світового рівня.
Організували Запорізький фотоклуб Роман Баран, Аркадій Конопльов та я.
З Романом ми познайомились у вересні 1963 року у Запорізькому обласному управлінні культури, де нас нагороджували дипломами. Тоді я тільки-но повернувся до Запоріжжя після закінчення Таганрозького радіотехнічного інституту і був членом Таганрозького фотоклубу. І ми загорілись створити фотоклуб.
Про це ж мріяв і Аркадій Конопльов, з яким ми випадково познайомилися у фотомагазині та розговорились. До речі, Аркадій був полковником КДБ та фанатом фотографії.
Потім до нас приєднався Марк Серебренніков, і став першим головою Запорізького фотоклубу. На жаль, їх уже немає в живих.
Я тоді був у фотоклубі головою художньої ради.
Незабаром наш фотоклуб став відомим на всю країну.
– А коли відкрили фотоклуб?
– У середині листопада 1963 року. Тоді провели перші збори в Будинку побутовиків на Тургенєва – прийшли близько 200 фотолюбителів.
А наприкінці грудня відбулася перша виставка. З помешканням для фотоклубу допоміг начальник облуправління культури Степан Кириченко, великий шанувальник фотографії. Нам дали кімнату у Будинку побутовиків. Ми збиралися там щочетверга. До речі, традиція збиратися ввечері у четвер збереглася досі. Але зараз, нагадаю, ми розміщуємось на проспекті Соборному, 159 (в районі зупинки «Вулиця Миру»).
Вже 1964 року учасники фотоклубу отримали 47 нагород, тоді про нас написав журнал «Радянське фото». А з 1965 року ми почали брати активну участь у закордонних виставках. Надіслати фотографії за кордон було складно, але нам допоміг перший секретар обкому Михайло Всеволожський (наші сім'ї були у дружніх стосунках). І Запоріжжя набуло статусу однієї з фотостолиць Радянського Союзу. У нашому місті зібралися справді гарні фотографи та постійно вливалися нові кадри.
Так, у 1970-і роки я та Роман Баран отримували Гран-прі на фотоконкурсах різних країн. Потім стався зліт у Володі Філонова– у нього було багато золотих та срібних медалей, престижна нагорода «Золоте око».
Наступний зліт – 1980–1990–і роки: до Запоріжжя приїхав Євген Компанійченко, він теж отримував «золото» та «срібло».
У 1990-і роки – Віктор Кадурін та Олександр Ларкін, Сергій Шведенко, на початку 2000-х – Михайло Бондар. Віктора Кадуріна журнал "Фотографі" назвав найкращим натюрмористом України, його неперевершені натюрморти вражають. А у Михайла Бондаря на сьогодні найбільша кількість міжнародних нагород.
А фотографія з квіткою (тюльпаном Біберштайна. – Ред.) Тетяни Аверіної на запрошення американських космонавтів побувала у Космосі, надихала їх. Американці надіслали відповідний сертифікат. Бачите, скільки цікавих значущих подій та фотографів, можна розповідати про кожного...
З бурхливим розвитком цифрової фотографії до нас прийшло багато хороших фотографів із цікавими роботами. Але нагороди отримують не лише новачки, "ветерани" також.
Головне, що завжди було притаманне запорізькій фотографії – відображення свого часу та глибока змістовність.
А зараз наша Катя Клочко знімає війну. Фотохудожник Данило Бондаренко захищає Україну. Андрій Бондаренко нещодавно пішов воювати, зараз проходить навчання - чудовий фотограф, працівник "Запоріжсталі". Нині воюють п'ять наших фотографів.
Читайте також: У легендарному Запорізькому фотоклубі внаслідок нічного обстрілу 6 жовтня 2022 року вилетіли вікна
Як за радянських часів утискували фотохудожників
- Олег Олександрович, чи відчували ви та інші учасники фотоклубу ідеологічні утиски за радянських часів?
- Звичайно. Наприклад, у 1970–ті роки мої молоді фотохудожники Михайло Сачко та Микола Гончаренко зробили чудову виставку на тему християнства — відзняли у Києві та Запоріжжі храми, віруючих людей. Прийшли заввідділу ідеології обкому партії Блехеров (не пам'ятаю його ім'я, але це була страшна людина) та його помічник Віталій Воловик та й сказали: «Негайно зняти виставку!». Розпорядилися посилити контроль над фотоклубом. Ми мали неприємності. Мені читали мораль у всіх інстанціях — мовляв, як я припустився, чому не порадився? Я не став говорити, що звертався до начальника облуправління культури Степана Кириченка, і він виставку дозволив, щоб його не підставляти.
А 1966 року я, Роман Баран та Гліб Сікеринський брали участь у найбільшій виставці «Інтерпрес-фото» у Москві. Головні дипломи отримали три фотоклуби світу – з Бельгії, Франції та Запорізький фотоклуб. Але Роман Баран виставив портрет Опанаса Заливахи із Західної України. Гарний митець, та його посадили до в'язниці «за антирадянську пропаганду та агітацію». Ми ж цього не знали та виставили його портрет у московському Манежі. Журнали та газети надрукували наші фотороботи. А серед фотографів є заздрісні люди, і майстри із Західної України написали про Заливаху в обком партії.
Знову ті самі ідеологи нам таке влаштували! Романа Барана взагалі вигнали з нашого фотоклубу та із Запоріжжя. Його запросили до Донецька, дали там квартиру.
Дісталося мені. Я теж був у страшному гонінні.Мав їхати до Москви фотографувати нашу комсомольську делегацію, яка покладала троянди до Мавзолею. А тут одразу сказали — Бурбовського усунути від усіх справ. Але добре, що я пізніше познайомився з Михайлом Всеволожським, який мене підтримав.
Романа Барана вже запросили з Донецька до Києва, про нього йшли передачі та публікації, як про метра, в інших містах. Але в Запоріжжі – ні гу-гу. І я вирішив зробити виставку Романа Барана, приголомшливого київського репортера Ігоря Костіна та свою. Вона вийшла потужною! Виставка пройшла у Києві, у Львові. Привезли її до Запоріжжя. Приходить Воловик: «Роман Баран тут не братиме участі!». Я звернувся до Всеволожського, і той сказав: «Не чіпати жодної роботи!». Усі фотографії було виставлено, все пройшло на висоті. Ми знову прийняли Романа до Запорізького фотоклубу.
Вміє показати душу людей та тварин
- Олег Олександрович, який момент із життя фотоклубу став найяскравішим особисто для вас?
– Їх стільки було, що важко сказати. Значна подія, коли прем’єр-міністр Валерій Пустовойтенко вручав мені звання заслуженого працівника культури України. Участь у світових виставках.
Нагадаємо, що у вересні 2022 року Олег Бурбовський відмітив 85-річчя великою ювілейною персональною виставкою.
"Родзинкою" творчості Олега Бурбовького є портрети. Він відомий, як неперевершений портретист і вміє показати душу людини незалежно від того, фотографує президентів, зірок чи звичайних людей. І не лише людей. Однією з візитівок Олега Бурбовського став «Чорний кіт», знятий 1964 року.
На цій виставці також не обійшлося без котячих. Олег Бурбовський виставив фото "Людина та природа" - портрет власника Василівського зоопарку або Центру реабілітації тварин Олександра Пилишенка та його левиці Каті. Саме з Катею Олександр у 2011 році встановив рекорд України, проживши з левицею в одній клітці 36 діб та прийняв у неї пологи. (Олександр Пилишенко і зараз перебуває зі своїм зоопарком у Василівці Запорізької області, роблячи все можливе для тварин, хоч це й нелегко. Як допомогти зоопарку читайте за посиланням).
На запитання, як став фотографом, Олег Бурбовський відповідає:
"У дитинстві малював. А вперше взяв до рук фотоапарат у Запорізькому радіотехнічному технікумі, на четвертому курсі, 1956 року, який і вважаю початком фотографічного шляху. Друг дав німецький "Кодак". А 1957 року я купив собі фотоапарат "Зеніт-С".
Вступив до Таганрозького радіотехнічного інституту, де визначилася моя доля. Зняв вигляд із вікна гуртожитку – «Осінь» досі одна з моїх улюблених фотографій. В інституті познайомився із засновником Таганрозького фотоклубу Михайлом Громовим, можна сказати, з цього все й розпочалося. Побачивши мої знімки, він сказав: «Та ця «Осінь» житиме вічно!» й запросив взяти участь у виставці, мене прийняли у фотоклуб. Громов мене запалив! До знайомства з ним не думав, що так глибоко піду у фотографію. Він мій учитель".
З сьогоднішніх фотографів Олег Бурбовський особливо відмічає відповідального секретаря правління Запорізької обласної організації Національної Спілки фотохудожників України Валерія Кошеленка:
"Дуже сильний фотограф, моя права рука, моя зміна".
До речі, наступною після виставки до 60-річчя фотоклубу буде "персоналка" Валерія Кошеленка, тоді сайт zprz.city планує докладніше розповісти про його творчість.
Змінив Крим на Запоріжжя заради фотоклубу
Ще одна легенда запорізької фотографії, рідкісного у нашому місті авангардного спрямування, експериментатор та найепатажніший фотохудожник Євген Ком (Компанійченко), за його словами, у фотоклубі – 43 роки. Його "фішка" - пляжна тема та абстрактна фотографія, причому більшість робіт Євгена Кома - документальні.
З нещодавніх пір живе на два міста - Запоріжжя та Одесу. А під час повномасштабної війни півтора року прожив у Франції, де дуже сумував за Запоріжжям, нещодавно повернувся і провів свою приголомшливу фотовиставку абстракції та колажів у фотоклубі. До речі, намагається відкривати "персоналку" практично на кожен свій день народження 27 жовтня.
На запитання, що найбільше запам'яталося у фотоклубі, Євген Ком відповів:
"Виставка на мій ювілей, 50 років, коли я тут дивував, хуліганив. Брав участь театр-лабораторія "Vie". Ми зробили все у вигляді великої тюрми, а я, хуліган, у клітці. Сценарій я писав".
Євген Ком розповідає, що його завжди тягнуло до фотографії. У школі він малював. А знімати почав після армії. Пішов працювати пляжним фотографом (жив у Криму), сподіваючись займатися творчістю. Але це був звичайний заробіток і Євген розчарувався. Фотохудожник згадує:
"Заради Запорізького фотоклубу я переїхав із Євпаторії до Запоріжжя, у 1977 році. Це стало корінною зміною мого життя.У Євпаторії фотографія була не творчою сферою, а економічної. А я мріяв займатися творчістю.
Запорізький фотоклуб був одним із найцікавіших, найкращих, передових. І коли я переїхав до Запоріжжя, у мене буквально стався творчий вибух".
Стаж у фотоклубі – два місяці
Ігор Лавров отримав посвідчення учасника фотоклубу "Запоріжжя" лише два місяці тому. Але він уже відомий, як автор приголомшливих знімків природи Хортиці - як пейзажів, так і тварин. На цій виставці його робіт немає, але незабаром буде "персоналка" на честь його 10-річчя творчості.
"Возив батька (відомого фотохудожника Сергія Лаврова. – Ред.) на машині не знімання на Хортицю та в інші місця і чекав, доки він завершить знімання. І в якийсь момент вирішив теж фотографувати, були дуже мальовничі місця", - згадує Ігор Лавров, як прийшов до фотографії.
Приходьте!
У фотоклубі ще багато видатних авторів з професійними світлинами. Але, на жаль, про все найцікавіше розповісти неможливо. Тож приходьте на виставку й дивіться! Вхід безплатний.
Виставка до 60-річчя фотоклубу "Запоріжжя" орієнтовно працюватиме до 10 грудня.
Читайте також: Світлина запорізького фотографа потрапила до топ-100 за версією Time - фото
Виставкова зала Національної Спілки фотохудожників України або фотоклуб (пр. Соборний, 159, зупинка "Вулиця Миру") працює з вівторка по п'ятницю, з 10.00 до 17.00.
Несподіваний факт
У газеті «Индустриальное Запорожье» від 6 жовтня 1963 року є ось таке коротке оголошення.
Ми писали, що легендарний фотоклуб «Запоріжжя» може отримати новий день народження. Але за стільки років всі настільки звикли, що день народження фотоклубу відзначають у листопаді, що, здається, змінювати цього не планують.
Ми писали, що наш відомий земляк, співак Арсен Мірзоян присвятив новий кліп донечці - це дуже зворушливо, відео.
Фото Євгенія Светлова
