Провал сталінських планів двічі врятував нашу землю (крім плавнів). Вперше – 70 років тому, вдруге – у наші дні
Молочанське водосховище, Південно-Український та Ногайський канали, дві ГЕС на цих каналах, шлюзи, греблі – суцільною катастрофою стала би Запорізька область, якби ще й ці об'єкти зруйнували рашисти.
Читайте також: Каховська ГЕС зруйнована. А що було, коли підірвали Дніпрогес 82 роки тому? Свідчить очевидець
Нас виручив провал «великої будови комунізму», пов'язаної зі спорудженням Каховської ГЕС. Річ у тім, що за сталінськими планами в Запорізькій області, крім Каховського водосховища, мав з'явитися ще й Південно-Український канал. На щастя, він залишився на папері.
Марка 1951 року з серії «Великі будови комунізму». Вона передрікала появу Каховської ГЕС (яка на марці поки що нагадує Дніпрогес), Південно-Українського та Північно-Кримського каналів
Але про все за порядком.
У кінці 1940-х років стартувала активна кампанія з освоєння дніпровських плавнів у нашій області. Ми вже висловлювали думку, що через таке освоєння плавні загинули б і без Каховського водосховища – їх би невпинно осушували, зрошували, розорювали, засівали… (раніше ми розповідали, якими були плавні 75 років тому і як їх «поліпшували»).
Та невдовзі концепція змінилася і восени 1950 року з'являється постанова Ради міністрів СРСР «Про будівництво Каховської гідроелектростанції на Дніпрі, Південно-Українського каналу, Північно-Кримського каналу і про зрошення земель південних районів України й північних районів Криму». Як бачимо, крім горезвісної Каховської ГЕС, в амбітних планах пізнього Сталіна стосовно Дніпра було ще багато чого (як і щодо Волги, Аму-Дар'ї). Реалізація цього мегапроєкту означала, що ми б з вами плавали із Запоріжжя до Токмака, замість унікальної Кам'яної Могили височила б 9-кілометрова гребля, а степове село Покровське (колишнє Жовтневе) славилося б своїм шлюзом.
Про те, яким циклопічним був проєкт, можемо судити зі статті «Молочанское водохранилище», надрукованої 26 листопада 1952 року в газеті «Большевик Запорожья».
У цій статті так заливали, що вона дивує і через 70 років
Попри казенний стиль публікації вона викликає цікавість і через сім десятиліть. Адже знаходимо тут вичерпні дані про те, як російська імперія у формі СРСР збиралася радикально змінити ландшафт Запорізької області та навіть пом'якшити клімат на її півдні.
Ми вибрали з цієї статті цитати з конкретними деталями мегапроєкту. Тож читаємо, дивуємось і дякуємо Богу, що нічого із задуманого немає в природі. Інакше рашисти до катастрофи Каховської ГЕС додали б ще кілька моторошних аварій.
***
«Передбачено будівництво греблі з водосховищем на річці Молочній, північніше Мелітополя, та гідроелектростанції при греблі.
Молочанському водосховищу передує головна ділянка Південно-Українського каналу. Беручи початок біля озера Леніна, вона перетне притоки Дніпра – річки Мокру Московку, Конку, Янчекрак, Карачекрак, пройде через високий вододіл між Дніпром і Молочною та вийде до річки Молочної. Довжина [головної ділянки Південно-Українського каналу] буде понад 100 кілометрів, ширина по дну 30 метрів, глибина до 10 метрів. Ця ділянка каналу є транзитною магістраллю, якою весняні паводкові води Дніпра розходом 650 кубометрів за секунду наповнюватимуть Молочанське водосховище.
Це водосховище призначене здебільшого для зрошення родючих земель півдня України та півночі Криму.
Забір води з нього здійснюватиметься за допомогою двох великих іригаційних каналів, а з них вода надійде до зрошувальних систем та об'єктів обводнення.
Одним із них [іригаційних каналів] є робоча частина Південно-Українського каналу, що візьме свій початок біля греблі правого берега Молочанського водосховища, південніше села Терпіння й піде у напрямку Асканія-Нова, через Перекопський перешийок, до Криму.
Другий – Ногайський канал візьме свій початок біля греблі на лівобережжі Молочанського водосховища, поблизу села Новопилипівка. Він піде у напрямку до села Приазов'я (очевидно, Приазовське. – Авт.) і далі до Ногайська (теперішнього Приморська. – Авт.). Канал цей у голові забиратиме 30 кубометрів води за секунду та транспортуватиме її для зрошення колгоспних земель південно-східної частини Запорізької області».
Усе в каналах. Вода з річки Молочної повинна була дотягнутися аж до Криму
«Молочанське водосховище розташується в межах чотирьох районів Запорізької області: Мелітопольського, Велико-Токмацького, Ново-Василівського та Михайлівського. Воно також займе заплавну частину ріки Молочної та її приток. Крім того, водосховища, які створять на притоках Молочної, поширяться й на межі Чернігівського району».
«У [заплаві] ріки Молочної, а також її приток […] накреслено створити велике водосховище, яке має заповнитися паводковими водами Дніпра, що надходитимуть з озера Леніна головною, транзитною частиною Південно-Українського каналу.
Молочанське водосховище міститиме запаси води для зрошення та обводнення понад півтора мільйона гектарів землі Приазов'я, південного лівобережжя Дніпра та Північного Криму, а також для водопостачання міст Керчі, Феодосії та Джанкоя».
Долина річки Молочної. Усе це збиралися залити водою
«Вода, що надходить з Молочанського водосховища до робочої частини Південно-Українського каналу та Ногайського каналу, проходитиме через турбіни двох гідроелектростанцій, які заплановано побудувати на початку цих каналів.
Уся система Південно-Українського каналу, що включає Молочанське водосховище, має сприятливі умови для розвитку місцевого та транзитного судноплавства. Достатні розміри поперечного перерізу каналу, глибина Молочанського водосховища та каналу від Запоріжжя до Криму сприяють розвитку водного транспорту.
Близькість Молочанського водосховища до Азовського моря створює можливість їхнього з'єднання та створення наскрізного судноплавного шляху від середнього Дніпра через Запоріжжя до Азовського моря, без обходу Кримського півострова.
Головна ділянка каналу на своєму початку біля озера Леніна та в кінці, поблизу села Ворошилівка Велико-Токмацького району біля Молочанського водосховища буде обмежена судноплавними шлюзами-регуляторами, які здійснять надходження води з озера Леніна до Молочанського водосховища та підтримають горизонт води в каналі на постійній відмітці. А це забезпечить можливість наскрізного судноплавства від Запоріжжя до Ворошилівки (з 1958 року – Жовтневе, з 2016 – Покровське. – Авт.).
Ногайський канал, через недостатній поперечний переріз, може бути використаний для місцевого судноплавства.
Як головна ділянка, так і робоча частина Південно-Українського каналу, а також Ногайський канал, крім того, слугуватимуть водними шляхами місцевого значення з обслуговування внутрішнього вантажообігу між прилеглими районами, замінюючи інші, дорожчі види транспорту. Ці канали будуть під'їзними шляхами до залізниць, що їх перетинають, і шляхами, що зв'язують райони, розташовані на трасі каналу, з Дніпром».
Читайте також: Вода йде і залишаються міни: мешканець Запорізького району натрапив на небезпечну знахідку
«При з'єднанні Молочанського водосховища з Азовським морем головна ділянка Південно-Українського каналу набуде великого значення транзитного шляху з обслуговування міжрайонних економічних зв'язків Наддніпрянщини з Азовським та Чорним морями, з Донецьким басейном і навіть через Волго-Донський канал з Волго-Камським басейном. Таким чином, буде встановлений шлях з Волги на Дніпро й назад через Азовське море».
Фрагмент карти 1952 року. Ще є плавні, але вже є і «великі будови комунізму» (див. нижче)
Деякі будови так і лишилися на карті
«На робочій частині каналу передбачається будівництво чотирьох судноплавних шлюзів, зокрема одного в голові каналу, біля Молочанської греблі та ГЕС, а решти трьох – трасою каналу. Цим каналом здійснюватиметься місцеве судноплавство».
Читайте також: Десять днів після катастрофи: на скільки в Запоріжжі впав рівень води в Дніпрі
«До гідротехнічного вузла на річці Молочній, крім земляної греблі водосховища, входять споруди іригаційного, гідротехнічного та судноплавного призначення, а також споруди захисту від затоплення міста Великий Токмак.
Основною спорудою є земляна гребля […] в середній течії річки Молочної, на південь від Терпіння, біля села Новопилипівка. Гребля має довжину 9,4 км, максимальну висоту до 42 метрів та ширину по верху 30 метрів. Її гребенем пройдуть автомобільна дорога та залізниця. Об'єм тіла греблі становитиме 27 млн кубометрів ґрунту. Глибина водосховища біля греблі при нормальному підпорі води складе 38 метрів, зі зниженням до 27 метрів при спрацюванні водосховища, ємність - близько 6 млн кубометрів і дзеркало води - 354 кв. кілометри (для порівняння: площа сучасного Запоріжжя – 331 кв. кілометр. – Авт.).
Гідровузол лівого берега Ногайського каналу […] складається також з водозабору, сполученого з гідроелектростанцією, і судноплавних споруд. […] Встановлена потужність Ногайської ГЕС - 3 тисячі кіловат.
Ворошиловський гідротехнічний вузол складається з регулятора, що забезпечує надходження води у водосховище при різних горизонтах, і судноплавного шлюзу, призначеного для пропускання суден з головної ділянки [Південно-Українського] каналу в Молочанське водосховище і назад.
Споруди ці з'єднуються земляною греблею, якою пройдуть автогужова дорога та залізниця».
Незрівнянна Кам'яна Могила – пам'ятка, певно, світового масштабу. Їй готували таку долю: 20 метрів води над вершиною
Вид на річку Молочну з Кам'яної Могили. Уся ця благодать мала зникнути
«На західній околиці міста [Великий Токмак], з боку Молочанського водосховища, запроєктовано глуху земляну Нижньо-Токмацьку греблю.
У верхній частині міста стік річки Токмачки передбачено зарегулювати шляхом будівництва Верхньо-Токмацької та Каїкулацької гребель. Ці греблі створять водосховища порівняно малої постійної та великої змінної ємності».
Читайте також: Як у Запоріжжі виглядає популярна зона відпочинку на правому березі Дніпра - фото
«У межах міста русло річки Токмачки розчиститься, випрямиться та поглибиться, до нього надходитимуть зливові та ґрунтові води обвалованої території. Цим руслом вода збиратиметься у збірний ставок площею 3,5 га, розташований біля Нижньо-Токмацької греблі з боку міста. З цього ставка вода перекачуватиметься в Молочанське водосховище насосною станцією.
Нижньо-Токмацьку греблю заплановано збудувати біля села Ладівка (зараз частина Токмака. – Авт.).
Вище міста, біля сіл Трудове та Лугівка, на східній околиці Великого Токмака, будуть збудовані Каїкулацька та Верхньо-Токмацька греблі. Таким чином, на річці Токмачці створюється каскад водосховищ».
***
«Верхньо-Токмацька гребля, призначена зарегулювати стік води річки Токмачки, крім того, є східним кордоном обвалованої території міста.
Верхівкою греблі пройде автогужова дорога, що з'єднує ліву частину міста з правою через заплаву річки Токмачки».
***
«Передбачено будівництво ставків […] поблизу населених пунктів. Такі ставки будуть збудовані […] біля села Розкішне […] біля села Козолугівка».
З будівництвом нових ГЕС вирішили робити ставку на електротрактори. Навіть випустили 32 таких ХТЗ-12, але всі ці кабелі, пересувні підстанції виявилися такою заморокою
«Навколо Молочанського водосховища для захисту берегів передбачається створення берегової смуги деревних та чагарникових насаджень завширшки 60 метрів. Вище йде середня смуга берегових насаджень завширшки 50 метрів. До складу цих лісосмуг увійдуть дуб, ясен, шовковиця, тополя, сосна, горіх, клен, фруктові дерева, смородина, бузок та інші породи.
У районах, де ґрунтові води залягають глибоко і не можуть живити кореневу систему дерев, заплановано зрошення лісопосадок».
Читайте також: Переселенці з окупованого Мелітополя прибрали берег Дніпра в Запоріжжі - фото
«Будівництво Молочанського водосховища вимагає зведення комплексу гідротехнічних споруд, розкиданих на території понад 300 квадратних кілометрів, основними з яких є: гребля на річці Молочній з правобережними та лівобережними електростанціями та споруди захисту від затоплення міста Великий Токмак. Крім того, мають бути проведені великі роботи з підготовки чаші водосховища. Загальний обсяг цих робіт виражається значною цифрою: земляні роботи – 35 млн кубометрів виїмки та насипу, близько 250 тис. кубометрів потрібно укласти бетону та залізобетону, 850 тисяч кв. метрів мощення каменем та понад сто тисяч квадратних метрів мощення бетонними плитами».
Затишне селище Мирне поблизу Мелітополя виникло як осередок проживання будівників Південно-Українського каналу
«Вплив [Молочанського водосховища] позначиться також на пом'якшенні кліматичних умов півдня Запорізької області».
Ось така гігантоманія. Тепер ви уявляєте, наскільки іншою могла бути географія бойових дій у Запорізькій області та які споруди могли потрапити в заручники дегенаратів зі зброєю. Одне водосховище площею як Запоріжжя чого варте. А ще Токмак під загрозою затоплення, канал від обласного центру майже до Мелітополя і далі до Азовського моря, до Криму.
До речі, бачимо, що Крим мав бути інтегрованим у Придніпровський економічний район. Спорудження Каховської ГЕС та каналів (а Північно-Кримський канал таки був побудований) стратегічно долучало півострів до єдиного господарського комплексу півдня України. Тож процес входження Криму до УРСР був не спонтанним «подарунком», а логічним оформленням фактичної ситуації.
Читайте також: У Запорізькому районі активізувалися "чорні археологи": що їм загрожує
А про будівників Південно-Українського каналу є чималий шмат у повісті Валентина Катаєва «Поездка на Юг». Це своєрідні дорожні нотатки знаного письменника про подорож з москви до Криму новенькою сімферопольською трасою (повість надрукована 1951 року). Їхав класик з сім'єю і персональним водієм на «Победе»-кабріолеті у письменницький будинок відпочинку, зупинявся у готелях, обідав у ресторанах. Але між Запоріжжям і селом Зелений Гай Василівського району захопився бідненьким юнацтвом на попутках. Ось уривок (насправді в повісті про цих романтиків написано більше).
"Один за другим на бледно-сиреневом фоне вечернего неба двигались силуэты машин, нагруженных обсадными трубами, буровыми станками, барабанами тросов, дизельными движками, чемоданами, на которых сидели какие-то люди. Развевались волосы девушек, белели макинтоши. Это выезжала из Запорожья в район Мелитополя, на трассу будущего Южно-Украинского канала, очередная геологоразведочная группа, вероятно студенты-практиканты. Они пели хором, и стройные, молодые голоса летели над вечереющей степью.
Стоит гора высокая, А пiд горою гай. Зеленый гай, густесенький, Неначе справдi рай.
А на последнем грузовике, сзади, свесив болтающиеся ноги через борт, сидели, обнявшись, накрытые одной палаткой, юноша и девушка и тихо о чем-то беседовали. […]
Мы обогнали колонну геологов. Наши фары сначала ярко осветили девушку и юношу на последнем грузовике. Они все еще продолжали разговаривать, но теперь ее голова лежала у него на плече, и освещенное лицо казалось совсем белым, фарфоровым, и на нем дрожало выражение счастья, а он озабоченно хмурил черные густые брови, и на лацкане его пиджака ясно виднелся маленький голубь мира".
Раніше ми розповідали, як проводили евакуацію на Запоріжжі у Другу світову.
Фото автора, uk.wikipedia.org, upkk.davr.gov.ua, likbez.org.ua, udachnyj-enot.com.ua
