Будову перетворили на гігантський майдан для мітингів
Місяць тому – 22 березня – Запоріжжя здригнулося від ранкового удару рашистів по Дніпрогесу. З того дня наша гордість, символ міста більше не виробляє електроенергію.
Читайте також: Найбільш незахищена - Запорізькій області потрібно більше ППО
Біль і гіркота на додачу до гордості – тепер такі почуття постають у свідомості щодо Дніпрогесу вже протягом місяця. Так буде ще впродовж років: саме стільки часу знадобиться на відродження станції.
Але сьогодні є привід поговорити й про позитивне. Саме цього дня – 22 квітня (1972 року) - урочисто заклали перший кубометр бетону у фундамент машинної зали Дніпрогесу-2.
Подію, за радянською традицією, підігнали до дати - 102-ї річниці від дня народження Леніна (ну, не до 602-ї ж річниці початку спорудження Бастилії її приурочувати - 22 квітня 1370 року:)
Читайте також: Будували високими темпами – як у Запоріжжі з’явився Арковий міст
До речі, за два дні до того як на березі Дніпра заливали перший бетон, у центрі міста відкрили новий запорізький цирк. Добре, хоч стрималися і не присвоїли йому ім'я вождя.
Утім, робота на будівництві Дніпрогесу-2 вирувала й до цього — підготовка майданчика для машинної зали, виймання ґрунту під новий шлюз.
Паралельно з роботою вирували й мітинги. На цьому (фото вище, весна 1971 року) спорудженя Дніпрогесу-2 оголосили Всесоюзною ударною комсомольською будовою.
Але й у проміжках між мітингами партія закликала: «Вперед!». Це вхід на робоче місце начальника дільниці № 1 товариша Карнауха А. Г. (фото зроблено у квітні 1971 року). Вагончик такий собі, а от плакати бадьорять: «У новій п'ятирічці ввести в дію… Завершити…». З конкретного: «Відкачати воду з котловану і виконати дорогу до його дна в червні; 22 грудня (День енергетика) укласти перший куб бетону в будівлю гідростанції зі свого бетонного заводу».
Ось і настав День енергетика – 22 грудня 1971 року. Як видно з церемонії, завдання, певно, виконані. Успіх, як і належало в СРСР, відполірували мітингом. Утім, прапори союзних республік над головами наводять на думку й про дострокову зустріч 50-річчя СРСР (створений 30 грудня 1922 року). Чоловіки на передньому плані зняли шапки – певно, саме виконується гімн цієї держави.
Окрім мітингів, плакатів, радянські ідеологи практикували закладку капсул зі зверненнями до нащадків. Чим і зайняті на цьому знімку робітники, яким довірено укласти перший бетон у фундамент Дніпрогесу-2.
Хто його зна, може, і натраплять колись на цю капсулу під час реконструкції станції.
Читайте також: Як виглядала машинна зала зруйнованого Дніпрогесу 80 років тому – фото від запорізького краєзнавця
На будівництво прибув секретар ЦК Компартії України Олексій Титаренко (на передньому плані). За спогадами сучасників, він, котрий відповідав за весь будівельний комплекс республіки, був людиною жорсткою: «На оперативках, які секретар ЦК регулярно проводив на об'єктах, багатьом діставалося у хвіст і в гриву».
А ветерани запорізької журналістики стверджують, що саме Титаренко, бувши ще першим секретарем обкому партії, придумав назву газети «Індустріальне Запоріжжя».
Комсомольці йдуть на черговий мітинг.
За порядком на мітингу стежать міліція і дружинники (пам'ятаєте таких?). Шкода, що невблаганний час не пощадив фотографію, і вона дійшла до нас обірваною справа…
…але ми зуміли дещо відновити за цією світлиною! І що ж ми побачили? Як дружинник піжонистого вигляду в стильних окулярах і з сигаретою в руці звертає всю свою увагу не на мітингувальників, а на дівчину в яскравій сукні, що хтозна-як затесалася серед цих правоохоронців.
Такий вигляд мав мітинг здалеку. На задньому плані — власне мітингувальники, ближче до нас - шеренга міліції. А на передньому плані — міліцейська «Волга» жовтого кольору з синьою смугою через увесь бік (у народі «канарейка») та гербом СРСР на дверях. Ми навіть спочатку подумали, що це «доганялка КГБ» ГАЗ-23 нагрянула.
Читайте також: У пріоритеті – захист: Іван Федоров розповів про плани щодо відновлення Дніпрогесу
А такою була панорама будівництва Дніпрогесу-2 без усякої масовки.
Утім, гігантська агітка завжди на видноті. Над усіма цими вагончиками, над усім будмайданчиком — щоб було видно звідусіль — височіють величезні букви: «ДАЕШЬ ДНЕПРОГЭС-2!». Прямо-таки на голлівудський розмах спокусилися.
І врешті дали! От тільки чи ті дали, хто на світлинах. Бо робітничих спецівок на фото з мітингів ми не побачили (хіба що там, де укладають перший бетон).
Або реально будували одні, а на мітинги ходили інші. Або ходиш-ходиш на роботу, а потім – бац! – субота. Але парторг сказав прийти на мітинг.
22 квітня 1972 року було якраз суботою.
Фото: Володимир Івлєв, Гнат Шестов, архів Івана Белінського, архів А. Дяченка, архів Віктора Куркіна, редакційний архів
