Від батька – сину: сталевар із Запоріжжя прийшов у металургію стопами заслуженого металурга України

Олег Сергевнін - сталевар «Запоріжсталі» у другому поколінні

Трудові династії на «Запоріжсталі» - справа звична. 90-річна історія комбінату складається з історій родин металургів: діти приходять на підприємство стопами батьків, і загальний стаж однієї династії може налічувати цілі століття.

Читайте також: Більше року на захисті України: запорізький промисловець приєднався до ЗСУ

Олег Сергевнін працює у сталеплавильному цеху «Запоріжсталі» вже 20 років. Весь цей час сталевар присвятив роботі біля печі, випуску запоріжсталівської сталі.

«Працювати сталеваром завжди було почесно. Недарма кажуть, що Запоріжжя – місто металургів. І я пишаюся своєю професією, хоч би якою складною вона не була. Тут моя душа», — поділився Олег.


Батько Олега – заслужений металург України Володимир Сергевнін, який став наставником для багатьох поколінь металургів. Свої знання, любов і відданість справі він передав і сину.

Ми розповідали, що Володимир Васильович присвятив професії металурга 38 років. Працював у сталеплавильному цеху, спочатку підручним, а потім – сталеваром мартенівської печі. А нещодавно ветеран «Запоріжсталі» відзначив 75-річний ювілей.

«Батько прищепив мені цікавість і розуміння цієї професії. Він вплинув на мій вибір однозначно, і він допоміг мені зрештою обрати сталеплавильний цех «Запоріжсталі» як постійне місце роботи. Я прийшов у 2003 році на пічний проліт, спочатку підручним сталевара і згодом виріс до сталевара», — додав чоловік.

Читайте також: Промисловець із Запоріжжя Данііл Тимошенко: «Головне – це постійний розвиток»

Хоч професія у Олега і складна, проте металург зізнається – дуже цікава.

«Тут немає монотонності та одноманітності. Тут щодня щось нове. Бути відданим своїй справі та старанним — запорука успіху. І, звичайно, немалу роль відіграє злагоджена робота з колегами. Колектив у нас гарний, ми розуміємо одне одного, підтримуємо та допомагаємо, коли щось не виходить», — зазначає Олег Сергевнін.


За часи війни рідне підприємство стало справжньою опорою для працівників. І після Перемоги сталевар бажає лише одного – розвитку «Запоріжсталі».

«Дуже хочеться, аби комбінат нарощував темпи виробництва, вдосконалював технологію і продовжував стабільно працювати разом з усім його колективом», — наголосив Олег.

Як ми писали раніше, щороку на «Запоріжсталь» приходять нові співробітники, і значна частина з них – молоді фахівці.

Владислав Савельєв – дев’ятнадцятирічний випускник металургійного коледжу – сьогодні пробує себе у ролі вальцювальника у цеху гарячої прокатки «Запоріжсталі». А біля нього – його досвідчений наставник Дмитро Біленький вводить юнака у професію.