Запорізька психологиня дала корисні поради запоріжцям, як знову почати відчувати радість життя
З початком повномасштабного вторгнення чимало людей прийняли для себе принципове рішення: «буду жити як хочу я, тільки після перемоги». Для більшості життя зупинилось, люди перестали відчувати себе тут і зараз, натомість все частіше почали мріяти: «коли закінчиться війна, я зроблю те і те», «ось коли Україна переможе…». Частіше стали лунати фрази «не на часі».
Читайте також: Постійні недосипання та втома - що робити, якщо постійно хочеться спати
Такий стан людини називають синдромом відкладеного життя. Цей стан характеризується тим, що людина починає жити в очікуванні сприятливого часу для щасливого життя. Варто лише потерпіти та дочекатися свого часу. Однак така психологічна установка лише відбирає цінний час і не призводить до жодних позитивних результатів. Про це ексклюзивно для zprz.city розповіла психологиня та арттерапевтка Катерина Прохорова.
«Синдром може проявитися в будь-якому віці та при різних обставинах. Зазвичай цей синдром можна спостерігати у людей віком від 20 до 40 років. Інколи цей синдром може бути реакцію на події, як, наприклад, загострення психоемоційного стану та «життя на паузі», з початком повномасштабного вторгнення», - каже психологиня.
Цей синдром у людини може проявлятися по-різному. Ось деяки ознаки синдрому та його вплив на людину:
- Думка про те, що якщо я буду мати щось або досягну чогось, ось тоді моє життя почнеться. Людина починає шукати якусь подію та може її вважати, як відправною точкою для початку чогось.
- Для щастя постійно чогось буде не вистачати.
- Людина може жити в мріях про те, як і що буде. В цей час може втрачатися відчуття тут і зараз. Мрії про «щасливе майбутнє» стають більш наповненим сенсом, ніж буденність.
- Тривога, страх та невпевненість беруть «верх» та не дозволяють робити те, що хоче людина.
- Страшно приймати рішення, жити в ілюзіях, накопичуючи сили і ресурси, щоб потім реалізувати ідеї, побудувати «краще майбутнє».
- Людина може перестати радіти по-справжньому та перестає цінувати те, що має.
- Відсутність ресурсу та мотивації до змін.
- Порівняння свого життя та інших, або відчуття того, що ви спостерігаєте за своїм життям зі сторони.
- Заборона собі насолоджуватися тим, що вам подобається.
- Виникнення почуття провини за те, що ви радієте.
Читайте також: Якщо бракує сил – поради, які допоможуть відновити енергію
Завдяки позитивним емоціям людина може отримати свій внутрішній ресурс, який їй допоможе справлятися не тільки зі стресом, а ще і буде виконувати терапевтичну функцію. Коли ми наповнені зсередини, то ми почуваємо себе краще морально та і фізично.
«З початком повномасштабного вторгнення я зустрічала багато людей, які перестали приймати позитивні емоції. А були випадки, коли людина ставала без емоційною і переставала приймати будь-які емоції. І тут варто зазначити, що це нормально! Бо відсутність емоцій або навпаки гіперемоційність - це нормальна реакція на ненормальні події. Важливо приймати свої емоції, як погані, так і хороші, працювати з ними безпечно для себе та оточуючих», - розповідає Катерина Прохорова.
Особливо зараз ми відчуваємо нестачу позитивних емоцій. Людині простіше отримати негативні емоції, бо вони сильніше та їх легше здобути. Позитивне мислення - це робота над собою, бо дійсно важко «в чомусь поганому знаходити хороше». Якщо людина починає потроху радіти з дрібниць та шукати хороше, то через деякий час людині буде це легше та легше робити. На покращення емоційного стану можуть впливати такі фактори, як: улюблена робота, достатній час на відпочинок, час на себе та те що вам подобається.
Як побороти синдром відкладеного життя
Якщо людина помічає в себе схильність до відкладання життя «на потім» не треба цього боятися.
В цей момент важливо прийняти те, що проблема є і зрозуміти - вона вирішується, якщо цього хоче людина. Можна спробувати побороти синдром самостійно, але завжди краще звернутися за допомогою до кваліфікованого фахівці. Адже вирішувати проблему можна різними способами, в залежності від того, які події відбуваються у житті людини. Для когось може і вистачить підтримки та відчуття того, що ти не один, а в когось може бути цей вплив серйозніший. Все це потребує індивідуального підходу з урахуванням особливостей людини.
«Першим, що треба зробити - це прийняти те, що є проблема та мати бажання її вирішити. Далі обов’язково починайте діяти! Інколи це буває дуже важко, але без дії нічого не вийде. Робіть невеличкі кроки до своєї особистої перемоги», - радить Катерина.
Складіть перелік своїх мрій та бажань. Визначте, що ви можете вже здійснити, що треба ще зробити для здійснення, та окремо ті бажання, які не можуть здійснити поки триває війна та запропонуйте собі альтернативу чи невеличкі зміни.
Обов’язково налагодіть свій режим дня. Створіть графік та розплануйте свій день, ставте перед собою задачі та виконуйте їх. А за успіхи – хваліть себе та радуйте маленькими дрібничками. І не забувайте приділяти час тому, що приносить вам задоволення.
«Синдром відкладеного життя може виникнути у будь-якої людини, він не обирає за професією, віком чи гендером. Таке може зустрітися як у військових, так і у звичайних цивільних людей. У моїй практиці були різні випадки прояву синдрому та його вплив на людину», - каже психологиня.
Читайте також: Підтримка та повага: як правильно спілкуватися з рідними та знайомими, що повернулися з фронту
З одного боку, «мрія про те, що буде, коли закінчиться війна» може рятувати психологічний стан людини. Наприклад, військовий, який знаходиться в зоні бойових дій, може таким чином підтримувати себе та свій емоційний стан. Але були й приклади, коли військовий знаходився на службі і дуже мріяв про те, щоб перевестись або отримати підвищення. «Це зараз не на часі», «ось ще трохи побуду на цій посаді, а потім попрошу підвищення» - ці думки часто можуть зупиняти та віддаляти від цілі.
«На мою думку, важливо не відкладати життя та позитивні емоції на «після перемоги». Іншого життя в нас не буде та ми не повернемо час, який ми відкладали. Жити тут і зараз, радіти життю - це ресурс, який дуже необхідний зараз для кожного з нас. Бо це робить наше життя якісніше, більше наповненим та щасливим. Завжди треба пам’ятати, що усе починається з мене! Якщо я можу собі допомогти, то я потім зможу допомагати іншим.
Особливо зараз важливо мати сили та внутрішній ресурс, щоб допомогти нашим захисникам які боряться за наше майбутнє в незалежній державі. В країні триває війна і треба пам’ятати, що завдяки нашим військовим ми з вами продовжуємо жити. Що зараз їм також потрібна наша підтримка, не тільки з забезпеченням їх потреб, а ще і моральна. Тому важливо підтримувати про свій психоемоційний стан та мати ресурс допомагати тим, хто цього потребує», - підсумувала Катерина.
Також ми писали, що зараз кожен другий українець потребує психологічної допомоги. Адже деякі психологічні стани, що виникли через травматичні події війни, перенести самотужки неймовірно важко. В цьому найголовніше – вчасно зрозуміти, коли вам необхідна допомога спеціаліста та знайти психолога, який підійде саме вам.
