Направлення на аборт коштувало 5 кг сала і 2 кг олії

Хай пробачать нам медики, але в День їхнього професійного свята ми знову говоримо про темні сторони радянської охорони здоров'я.

Сьогодні ми вже розказали про контроверсійного ньюсмейкера 1950-х років товариша Мірошниченка, котрий зразково керував лікарнею і водночас обдирав хворих. На черзі – дамочка з тієї ж когорти. А прочитали про неї ми у фейлетоні «Білий халат і брудні руки», який надрукувала газета «Большевик Запорожья» 15 серпня 1950 року.

Стара газета донесла до нас нюанси тогочасної медицини

Пропонуємо вам фрагменти з цього жорсткого творіння. Уже з самого початку одні роздуми автора про майбутнє таких явищ, як вимагання і хабарі чого варті.

Білий халат і брудні руки

«Немає ніякого майбутнього у такого, наприклад, слова як «вимагання». Наші нащадки тільки в старих словниках зможуть прочитати, що вимаганням називалася «дія або методи дії, розраховані на незаконне отримання чогось шляхом погроз, насильства, примусу».

А як уже зараз ви поясните юнакові чи дівчині слово «хабар»? Адже для цього знадобляться приклади. Де їх взяти? […]

У нашому житті хабарник – надзвичайно рідкісна пташка, біла ворона, виродок у добрій родині. […]

Читайте також: Як виглядало Запоріжжя 143 роки тому – унікальні фотографії

Типовим представником хабарника, що вироджується, є лікарка Муляр з жіночої консультації Дніпробуду. […]

Хлестаков брав гроші.

Лікарка Муляр не гребує нічим. Вона бере все: від п'яти кілограмів сала до шерстяного відрізу, від пів відра помідорів до спідньої білизни.

Хлестаков, приймаючи хабарі, запевняв, що він бере ці гроші в борг.

Муляр не залишає таких надій пацієнтам. Вона твердо каже: «Подаруйте!». […]

Березень 1950 року. Лікарський кабінет у жіночій консультації. Вагітна громадянка Г. просить Муляр про аборт. Чуючи поживу, лікарка запрошує хвору зайти до неї додому.

Вдома відбувається короткий, але виразний діалог:

- Гаразд, допоможу, але це коштуватиме…

– Скільки?

- П'ять кілограмів сала та два кілограми соняшникової олії. […]

Сало та олія, звичайно, принесені. Направлення на абортну комісію, звичайно, виписане. А комісія, не знайшовши підстав для аборту, звісно, не дає дозволу. (На той час для проведення аборту в медзакладі жінки мали пройти комісію, яка надавала дозвіл за соціальними чи медичними показаннями. До складу комісії входили представник(ця) партійної організації, представник(ця) місцевого комітету та лікар(ка). – ред.).

Наступного дня громадянка Г. знову в будинку Муляр.

- Поверніть сало та олію.

У відповідь – потік лайок та порада:

- Ось що, ти побіли в мене кімнату: від цієї роботи в тебе з'являться всі ознаки аборту, що починається.

Діючий на той час Кримінальний кодекс УРСР. За проведення аборту лікарям загрожувала в'язниця, вагітним жінкам – громадська догана і штраф

Читайте також: Незламна мама із Запоріжжя Тамара Хижняк: «Треба продовжувати жити далі заради дітей»

Читач може засумніватися в правдоподібності цієї історії. Підкріпимо її ще такими фактами.

Місце дії те ж саме – кабінет у жіночій консультації. Молода жінка, громадянка Ш., яка готується стати матір'ю, незважаючи на гарне самопочуття, прийшла проконсультуватися з гінекологинею. Але що це? Лікарка Муляр слухає неуважно, а її очі, які вже горять пожадливим вогнем, дивляться не на пацієнтку. Вони спрямовані… на її спідню білизну. І раптом – несподіваний діагноз:

– У вас вагітність розвивається неправильно. Це загрожує серйозними наслідками, аж до смерті. Так, я можу допомогти, але… для цього мені потрібна ваша комбінація, та й трико. Подумайте і про шерстяний відріз.

- Та годі, - скаже нам читач, - чи може все це бути, та ще й в обласному центрі, під самим носом в облздороввідділу?..

Відповідаємо:

– Це потворне явище існує вже протягом трьох років. Три роки, знаючи про нього, завідувач облздороввідділу т. Демидов не може знайти запобіжні заходи.

До цього не спонукали його ані численні листи обурених хворих, ані виступи багатотиражної газети «Дніпробуд», яка двічі розкривала аж ніяк не лікувальні маніпуляції Муляр.

Лікарів з буржуазного світу на радянських карикатурах зображували не інакше як з доларами на лобі або з товстим гаманцем, неодмінно набитим теж доларами (малюнок з журналу «Перець», 1952 рік). Однак і в своїх ескулапів рильця були в пушку

Які умови сприяли існуванню й процвітанню «мулярівських» методів? На наш погляд, це, перш за все, цілковита благодушність і лібералізм, які міцно окопалися в обласному відділі охорони здоров'я.

Про це, про багато інших зловживань в органах охорони здоров'я – спекуляції медикаментами, хабарництво, сімейність – «Большевик Запорожья» писав ще 27 травня.

Як сприйняв цей серйозний сигнал виконком обласної Ради депутатів трудящих? Вельми формально. Щоправда, комісія з перевірки фактів, зазначених у кореспонденції, була створена, але вже понад два місяці керівники облвиконкому все ніяк не зберуться обговорити результати перевірки.

Чи личить керівникам облвиконкому таке «оперативне» реагування на сигнали преси?

Читайте також: У запорізькій лікарні операційну збудували зі скляним дахом

Доречно сказати, комісію з перевірки очолює заступник голови облвиконкому т. Альошинський, котрий поховав, як відомо, не одну живу справу. Поховані в його столі, наче в склепі, лежать і матеріали перевірки зловживань в органах охорони здоров'я. Чим не благодатний ґрунт для таких огидних пережитків, як «діяльність» Муляр?

Свої пояснення та приклади ми можемо впевнено закінчити твердженням, що зло, звісно, буде покаране. Це безперечно! Ані наша громадськість, ані радянські лікарі не потерплять, щоб у їхніх лавах могли бути люди, подібні до Муляр. Білий халат несумісний з брудними руками».

***

Ми ж тепер знаємо, що люди, подібні до Муляр, були в лавах і через десять, і через двадцять років після описаних подій. Адже бажання жити краще придушити неможливо.

А ще дозволимо собі зауваження для тих, хто ностальгує за радянською медициною. Якось ви забули вже, що колись часто зітхали в чергах або ж після чергового хамства з боку медиків: «Краще би платити офіційно, ніж так лікуватися безкоштовно». От тільки думали тоді, що платна медицина також вимірюватиметься пляшкою коньяку чи коробкою цукерок, як це було заведено за совка. Та ні, це просто за радянських злиднів такий презент лікарю вважався достойною надбавкою до його помірної зарплатні. А в суспільстві, де існує платна медицина, рівень життя неабияк вищий за соціалістичний стандарт. Тож і праця лікаря вимірюється вже зовсім по-іншому, а не сміховинними пляшками чи коробками.

Титульне фото: радянський плакат 1961 року (аборти в СРСР легалізували 1955 року)